Справа № 1779                                       Головуючий 1 інстанції- Зінченко Л. В.

Категорія                                                    Доповідач - Кравченко Н.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2006 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Кравченко Н.В.,

суддів - Пригорнєвої Л.І., Кузнєцова В.М.

при секретарі - Пономарьовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 15 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Середньої загальноосвітньої ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Луганська про відшкодування шкоди, -

встановила: У квітні 2005 року позивачка ОСОБА_1 в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому послалася, що 31 січня 2005 року діти відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перерви, побили її сина ОСОБА_2, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, заподіяли йому тілесні ушкодження з приводу яких дитина довгий час знаходилася на лікування, внаслідок чого вона несла витрати, пов'язані з його лікуванням та харчуванням під час лікування. Всього ці витрати склали 1070 гр. 26 коп., що є для неї матеріальною шкодою. Крім того, пошкодженням здоров'я сина також спричинено моральну шкоду, оскільки син переніс фізичні страждання, він є інвалідом дитинства, це відобразилося на його психічному стані. Моральні страждання позивачка оцінює у сумі 5000 гр. Оскільки добровільно матеріальну та моральну шкоду відповідачі не відшкодували, вона просить стягнути з них вказані суми.

У ході розгляду справи судом до участі у справі у якості співвідповідача притягнуто ІНФОРМАЦІЯ_3.

У подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги, вказала у якості третього відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3, збільшила розмір моральної шкоди та просила стягнути у її відшкодування 12101 гр.40 коп.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 15 березня 2006 року позовні вимоги позивачки задоволено частково.

Суд стягнув з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, Середньої загальноосвітньої ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Луганська на користь позивачки у відшкодування матеріальної шкоди по 121 гр.55 коп., та у відшкодування моральної шкоди по 167 гр. з кожного. У задоволенні решти вимог відмовив за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивачка з рішенням суду не згодна, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить рішення суду скасувати та задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 31 січня 2005 року діти відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 під час перерви, побили сина позивачки -ОСОБА_2, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, заподіяли йому тілесні ушкодження з приводу яких дитина довгий час знаходилася на лікування, внаслідок чого позивачка несла додаткові витрати, пов'язані з його лікуванням та харчуванням під час лікування, що для неї є матеріальною шкодою. Крім того, вказаним пошкодженням здоров'я також спричинено моральну шкоду, оскільки син позивачки переніс фізичні страждання, він є інвалідом дитинства, це відобразилося на його психічному стані.

Вказані обставині підтверджуються матеріалами справи і не заперечуються відповідачами.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вказані положення закону мають загальний характер.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивачки права вимагати відшкодування завданої як матеріальної, так і моральної шкоди.

Разом   з   тим   при   визначенні   кола   осіб,      які   повинні   відшкодовувати спричинену шкоду, суд у повній мірі не врахував вимоги закону у цій частині.

Питання відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою регулюються ст..1178 ЦК України, згідно з якою, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

У відповідності зі ст.11181 ЦК України шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. Якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.

Таким чином, при розгляді спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, спричиненої малолітніми особами, до участі у справі необхідно притягати обох батьків цих малолітніх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, до участі у справі всі батьки малолітніх дівчаток, які спричинили шкоду сину позивачки, не притягнуті.

Позовні вимоги позивачкою були заявлені до матері однієї з дівчат, та до батька другої з них.

За таких обставин суду слід було вирішити питання відносно притягнення до участі у справі інших батьків за власною» ініціативою у відповідності зі ст.. 35 ЦПК України, оскільки незважаючи на відсутність позовних вимог до них по вказаній справі, такі вимоги можуть бути заявлені до них ким-небудь з учасників судового розгляду у майбутньому.

Вказана обставина має значення для визначення ступеня та розміру матеріальної та моральної шкоди, спричиненої позивачці, яка підлягає відшкодуванню.

Таким чином, суд фактично вказаним рішенням вирішив питання відносно прав та обов'язків осіб, які не були притягнуті до участі у справі.

Згідно зі ст.. 311 ЦПК України вказана обставина є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції з надісланням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. З урахуванням викладеного судова колегія вважає необхідним рішення суду скасувати, справу надіслати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.. 307,311,313,314,315 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області,-

Ухвалила:

Апеляційну    скаргу     ОСОБА_1                                                     в     інтересах

неповнолітнього ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 15 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Середньої загальноосвітньої ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Луганська про відшкодування шкоди - скасувати, справу надіслати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.