Справа №  11а-278 2006 р.                          Головуючий у 1 інстанції Бачинський В.Л.

Ст. 186 ч. З  КК України                                                                 Доповідач Силка Г.І.

ОКРЕМА    УX В А Л А

6 червня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області  в складі:

головуючого - судді Силки Г.І.

суддів Матата О.В.. Матвієнко Н.В.

з участю:  прокурора Артиша Я.Д.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні   у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора міста Луцька на вирок Луцького міськрайоиного суду від 30 березня 2006 року, яким

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за ч.З ст.185, ч.4 ст 185, ч.5 ст.185 із застосуванням ст.69, за ч.З ст.186, ст.304 КК України за сукупністю злочинів на 5 (п'ять) років один місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого за те, що він в період з 22 червня 2003 року по 19 квітня 2005 року в місті Луцьку вчинив 41 крадіжку майна в потерпілих з проникненням в квартири, заподіявши збитки більше як на 120000 грн.

Крім того, 20 квітня 2005 року в м. Ковелі за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які засуджені вироком Луцького міськрайоиного суду 28.12.2005 року, вчинив відкрите викрадення майна з проникненням в квартиру потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 90 грн. та втягнув у злочинну діяльність неповнолітнього ОСОБА_6

Вироком колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду від 6 червня 2006 року скасовано вирок в частині призначення покарання .ОСОБА_2 за ч.5 ст.185 КК України та за сукупністю злочинів та обрано покарання за сукупністю злочинів 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Вирок скасовано у вказаній частині, так як судом першої інстанції безпідставно було призначено покарання ОСОБА_2 за ч.5 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України не врахувавши вимоги ст.65 КК України . а саме: характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, кількість та тривалість злочинів, заподіяння збитків потерпілим, які майже не відшкодовані, активну роль засудженого у вчиненні злочинів та втягнення ним у злочинну діяльність неповнолітнього.

При призначенні покарання за ч.З ст.186 КК України безпідставно судом було обрано ОСОБА_2 додаткове покарання - конфіскація майна, хоча таке в санкції даної статті не передбачено.

Крім того, як видно з матеріалів справи (т.9 а.с. 374-376), попередній розгляд було призначено на 11 січня 2006 року, про що повідомлений підсудний і прокурор, а фактично попередній розгляд по справі був проведений 28 грудня 2005 року.

Всупереч вимогам ст.240 ч.1 КПК України про попередній розгляд по справі не були повідомлені потерпілі, так як відсутні дані в матеріалах справи, що свідчить про порушення прав останніх, хоча таких є 42 чоловіки.

При попередньому розгляді справи не вівся протокол, що суперечить вимогам ч.З ст.240 КПК України, так як зміни в цю статтю були внесені 30 листопада 2005 року, а опубліковані 22 грудня 2005 року.

Відсутні дані в матеріалах справи, що потерпілі були повідомлені про час і день судового розгляду. Не вирішувалось судом питання щодо розгляду справи без потерпілих, як це передбачено ст.290 КПК України оскільки це не зафіксовано в протоколах судових засідань.

З протоколу судового засідання від 2 лютого 2006 року (а.с. 382-383 т.9) видно, що по справі оголошено перерву до 23 лютого 2006 року та повторно викликано в судове засідання потерпілого ОСОБА_7   Однак на (а.с.385 т.9)  є постанова суду від 2 лютого 2006 року.

що до цього потерпілого застосовано примусовий привід на 23.02.2006 року, хоча це питання в судовому засіданні не вирішувалось.

Не вирішено судом, як це передбачено ст.299 КПК України щодо обсягу доказів, які підлягали дослідженню та порядок їх дослідження. Як видно з протоколу судового засідання ст.9 а.с.391), прокурор запропонував допитати підсудного, а тоді вирішити питання щодо обсягу доказів і порядок їх дослідження, а суд затвердив сказане прокурором і після допиту підсудного цього питання взагалі не вирішував, що суперечить вище названому закону.

Не вирішено судом і цивільний позов потерпілого ОСОБА_8, як це передбачено ч.2 ст.291 КІІК України хоча останній подав заяву і просив розглянути його позовну заяву у його відсутність, про що зазначено і в протоколі судового засідання (т.9 а.с.381. 382).

Відповідно до вимог ч.5, 6 ст.75, ст. 312 КПК України та ч.4 п.З постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3.06.2005 р. «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», якщо висновок експертизи є недостатньо зрозумілим, неповним або виникає потреба у з'ясуванні додаткових питань, суд повинен призначити додаткову чи повторну експертиз). Однак суд. всупереч вказаному закону для уточнення питання звернувся із запитом в установу, де була проведена експертиза і у вироку послався на відповідь цієї установи як на доказ, що суперечить ст.65 КПК України.

Крім   чого   вказана   відповідь   суперечить   висновку   стаціонарної   судово-психіатричної експертизи (т.9 а.с. 242-244, а.с. 402, 403).

Вищенаведене свідчить про недосконалі знання суддею Бачинським В.Л., який розглядав дану справу, норм як матеріального так і процесуального закону.

Тому колегія суддів вважає за необхідне про зазначені недоліки повідомити голову Луцького міськрайонного суду.

Керуючись ст. 232, 380 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Окрему ухвалу направити голові Луцького міськрайонного суду .

Про вжиті заходи повідомити апеляційний суд у місячний строк.

Головуючий Силка Г.І.

Судді: Матат О.В. Матвієнко Н.В.

Оригіналу відповідає

Суддя апеляційного суду                 Г.І.Силка