Справа № 22ц-6833/2007р.                                Головуючий в 1 інстанції Сіренко М.О.

Категорія 43                                                      Доповідач Будулуца Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12     вересня           2007 року                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Шабанової В.О.,            

суддів Стратіло В.І., Будулуци М.С. при секретарі Кошмак Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 11 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення матеріальної і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 липня 2007 року, яким йому було відмовлено в задоволені позовних вимог до ОСОБА_3про захист прав споживача, стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2000 грн. і моральної шкоди в сумі 6000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки він надав суду переконливі докази порушення його прав як споживача і заподіяння йому в зв'язку з цим матеріальної і моральної шкоди. Позивач просив постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги і стягнути матеріальну та моральну шкоду з відповідача.

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, звернувся до суду з письмовою заявою розглянути апеляційну скаргу в присутності його представника ОСОБА_4

Остання в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення законним і обґрунтованим, просив скаргу відхилити і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5про захист прав споживача, стягнення матеріальної і моральної шкоди , мотивуючи свої вимоги тим , що в лютому - березні 2004 р. відповідач і двоє невстановлених інших фізичних осіб виконали   у нього на квартирі замовлення - встановили саморобний металевий бак для нагріву води, водомір, замінили труби , зливи та змішувачі води. Всією роботою керував ОСОБА_2 , він же отримав гроші на загальну суму 1736 грн., як за виконану роботу, так і за придбання матеріалів і устаткування. Робота по встановленню бака була виконана неякісно, оскільки через рік він проржавів і почав текти. Окрім цього , бак був встановлений з порушенням правил безпеки. Останнє позивач підтвердив актом огляду його ванної кімнати, який склали працівники комунального підприємства „Жилцентр -2". В жовтні 2005 року відповідач цей бак демонтував на вимогу позивача. Змішувачі води , через деякий час після їх встановлення, стали непридатними для використання.

Ванна кімната позивача після демонтажу бака знаходиться в непривабливому вигляді і вимагає, в свою чергу, ремонту, а саме - потрібно обрізати і заглушити пластикові труби, закласти вибиті кути розчином, видалити шурупи, пошпаклювати та пофарбувати стелі і стіни. Він також не має змоги користуватися гарячою водою. Як стверджує позивач, вказані незручності привели до порушення звичайного для позивача устрою життя, спричинили психологічну травму і заподіяли моральну шкоду.

Позивач вважає, що вказаними діями відповідача були порушені його права , як споживача, а також йому було заподіяно моральну шкоду на 2000 грн. і матеріальні збитки у розмірі 1736 грн.. Останні складаються з витрат на виконання всіх вищезазначених робіт та вартості використаного матеріалу .

Згодом , у судовому засіданні позивач збільшив вимоги і просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 2000 грн. і моральну - 6000 грн.

Відповідач позов не визнав і пояснив, що приватнопідприємницькою діяльністю він не займався. У лютому 2004 року він на пропозицію знайомих двох осіб погодився допомогти їм встановити в квартирі позивача бак для підігріву води. За цю роботу він отримав від них лише 20 грн. Інших грошей, в тому числі і від позивача, він не отримував і придбанням бака або іншого устаткування він не займався. В квартирі останнього він виконав другорядні роботи, пов'язані з монтажем цього бака, лише допоміг іншим особам його встановити. Інших робіт він не виконував.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 липня 2007 року в задоволені позовних вимог до ОСОБА_6. -відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає , що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірним доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, виходив з того, що на стелі над ванною в квартирі позивача в 2004 року був встановлений саморобний бак для підігріву води розміром 1540 на 510 мм. Тоді ж, в квартирі ОСОБА_1. були замінені змішувачі води. Згодом останні стали непридатними для застосування, а в червні 2005 року бак для підігріву води проржавів і потік. Судом не було встановлено усної або письмової домовленості між позивачем та відповідачем на виконання робіт по встановленню бака, терміну виконання , ціни та інших робіт.

Позивачем не було надано переконливих доказів того, що саме винними діями відповідача йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_11., ксерокопії листа з переліком устаткування і матеріалів (а.с.7) та товарного чека на придбання трьох змішувачів води (а.с.20 ) не свідчать про те, що між сторонами була укладена угода на виконання робіт і про те, що саме відповідач неякісно виконав роботу по встановленню бака і змішувачів води, чим заподіяв позивачу матеріальну і моральну шкоду.

Висновок суду ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні , виходячи з принципу їх допустимості і належності, які повно і всебічно перевірені судом першої інстанції і законні.

Суд повно та всебічно з'ясував усі обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку і обґрунтовано відмовив ОСОБА_1у задоволені позову.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, не дають підстав для беззаперечного висновку, про те , що саме з відповідачем позивач уклав угоду про виконання певних робіт  по встановленню бака та іншого устаткування, як і самих дій по їх виконанню.

Не спростовують цих висновків і надані в судовому засіданні апеляційного суду представником позивача розпечатай телефонних розмов абонентів за 2005 і 2007 роки, на які вона посилалась як на підтвердження наявності договору між позивачем та відповідачем на виконання вищезазначених робіт. Не заперечуючи проти існування телефонних розмов з позивачем, відповідач пояснив, що вони велись з ним на протязі 2005-2007 років і не стосуються укладання договору.

Між тим, згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.208 ЦК України правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою ст. 206 цього кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Всупереч наведеним в апеляційній скарзі ствердженням позивача, суд, враховуючи вимоги закону, передбачені ст.ст.58 і 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів, обґрунтовано відмовив представнику позивача ОСОБА_4 в задоволені клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення почерку відповідача в ксерокопії записів переліку назв матеріалів і

устаткування (а.с.7), як на підтвердження доказів укладання договору на виконання вищезазначених робіт, оскільки остання не є текстом договору і не породжує правових наслідків. З цих же міркувань суд першої інстанції правильно відмовив останній в проведенні фоноскопічної експертизи для підтвердження належності голосу відповідача записам телефонних розмов, оскільки ці записи зроблені незаконно.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального законів та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, апеляційний суд, -

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від   11 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.