Справа №22ц-6612/2007         Головуючий у 1 інстанції Мелешак О.В.

Категорія - 36                        Доповідач Ігнатова Л.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Ігнатової Л.Є., суддів Кіяновій С.В., Маширо О.П., при секретарі Семенченко С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 27 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання та виховання неповнолітньої дитини,-

встановив:

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 27 червня 2007 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2задоволені частково. Стягнуто додатково зОСОБА_1на користь ОСОБА_2додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 щомісяця у розмірі 5% від усіх видів його заробітку до одужання дитини.

Стягнуто з відповідача на користь держави 51 грн. держмита та 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог позивачки відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не прийняв до уваги, що позивачка не надала до суду ніяких обгрунтованих доказів про погіршення стану здоров"я доньки, не надала суду ніяких чеків, з яких би вбачалось, що вона понесла додаткові кошти на додаткове харчування дитини, на придбання ліків, понесла витрати на її оздоровлення та витрат на придбання путівок. Також суд не звернув уваги, що позивачка не надала відомостей про свої доходи. Вважає, що позивачка необгрунтовано бажає стягнути з ньго додаткові витрати на утримання дитини.

Заслухавши доповідача, пояснення стрін та представника позивачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає, задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов"язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвітком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Тобто в цій статті йдеться про „особливі" обставини з яких батьки зобов"язані брати участь у додаткових витратах на дитину.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з жовтня 2001 року по грудень 2005 року. Від цього шлюбу мають неповнолітню доньку - Кристину, 04.02.2002 року народження, яка проживає з позивачкою, а відповідач за рішенням суду сплачує аліменти в розмірі 25% від заробітку. Оскільки їх донька є дуже хворобливою, їй необхідне лікування, додаткове харчування, вітаміни. Усе це призводить до витрат, які за її доходами та розміром отриманих аліментів значно вищі. Тому вважає, що з відповідача необхідно стягнути додатково щомісяця на дитину ще 10% доходу відповідача на додаткові витрати на дитину, про що і просила суд.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивачки, стосовно необхідності в додаткових витратах на дитину знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Між тим з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки позивачкою не надано доказів відносно потреби дитини у додаткових витратах на посилене харчування та у лікуванні значними за ціною ліками, що може бути підтверджено зокрема висновком ЛКК, який відсутній взагалі в амбулаторній картці дитини. Ця картка була оглянута в апеляційному судовому засіданні. Також у картці відсутні будь-які відомості про те, що дитина має тяжку хворобу тощо.

В матеріалах справи є витяг з протоколу ЛКК від 22.06.2007 року з якого вбачається, що ОСОБА_3встановлений діагноз ЧДБ і що вона потребує лише індівідуального догляду матірью до 6 років, тобто до 03.02.2008 року. (а.с. 19)

З довідки (без дати), наданої завідуючою дітячої лікарні, вбачається, що ОСОБА_3знаходится на диспансерному обліку в Авдіївській цетральній міській лікарні як дитина яка часто та тривалий час хворіє, а тому має потребу у додатковому збалансованому харчуванні, у медикоментозному профілактичному лікуванні, в оздоровленні у літній період у санаторіях у Криму, Слов"янську тощо.(а.с.7)

Але в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували той факт, що позивачка несла якісь витрати на придбання для доньки відповідного харчування, ліків, що дитина знаходилася в санаторії чи позивачкою придбана путівка до санаторію, чи вона має таку путівку до санаторію і вона понесла відповідні витрати чи має понести їх.

Частинами 2 та 3 ст. 185 СК Ураїни передбачено, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Суд задавольняючи позовні вимоги частково не взяв до уваги, що сам відповідач за висновком ЛКК (а.с.60) має хронічні захворювання та потребує лікування 2 рази на рік та в період загострення захворювання. Також не взяв до уваги і заробіток відповідача, який складає 1500 грн. та з якої він вже сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі 25 %.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, як обгрунтовану, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

З урахуванням наведеного, та керуючись ст. ст. 309, 313-314,316 ЦПК України, апеляційний суд,-

вирішив:

Апеляційну скаргуОСОБА_1- задовольнити.

Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 27 червня 2007 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на лікування та утримання неповнолітньої дитини - відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховно Суду України.