Справа № 22-6926/2007 Головуючий у 1 інстанції Добінчак О.П.
Категорія 21 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Бугрим Л.М.
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.
при секретарі Андрусь B.C. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2. оспорює обгрунтованість рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 13 липня 2007року, яким частково задоволено позов, і ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Посилається на те, що собаку, який покусав позивачку, він придбав без будь-яких встановчих документів щодо її породи; позивачкою не надано документів про те, чи дана порода належить до категорії службових або бійцівських, тому вважає, що судом необгрунтовано при вирішенні спору застосовано вимоги ст. 1181 ЦК України, шкоду позивачці заподіяно не з його вини.
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2. та його представник - адвокатОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а позивачкаОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_3. заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
8.02.2007р.ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, який уточнила у письмових заявах від 28.02.2007 року та від 6.04.2007 року (а.с. 21, 45), і зазначала, що у 10.06.2006р. близько 23 години вона разом зі своїм другом ОСОБА_5проходили біля будинку № 113 по вул. Леніна в м. Горлівці, і на неї напали дві собаки. Одна з собак- породи „пітбультерьєр" збив її з ніг та вчепився в гомілку правої ноги, друга собака породи „вівчарка" бігала навколо неї та лаяла.
Біля 5 хвилин її друг намагався розтиснути зуби „пітбультерьєру", вона вже знепритомніла від болю, коли на їх крики про допомогу з вищевказаного будинку вийшли відповідач- власник собак та його дружина, які звільнили її ногу від пащі „пітбультерьєра", власник собак відвіз її до лікарні, її одразу було госпіталізовано.
З 10.06.2006р. до 23.06.2006р. вона лікувалась в стаціонарі хірургічного відділення міської лікарні № 2 м. Горлівки, з 26.06.2006р. до 27.10.2006р.-амбулаторно у міській поліклініці № 5 м. Горлівки, на ліки нею було витрачено 1259,35 грн., що складає вартість матеріальної шкоди.
Окрім того, їй було спричинено і моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона отримала психологічну травму, перенесла значний фізичній біль, хвилювалась за своє здоров'я, у теперішній час взагалі боїться виходити з будинку, змінився звичайний образ її життя, для його організації вона змушена додавати додаткових зусиль; коли вона дивиться на шрами на нозі, у неї починається істерика, вже півроку вона знаходиться у стані депресії.
Тому просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 1259,35 грн., моральної шкоди-30000 грн.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 13 липня 2007року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користьОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди-1259 грн. 35 коп., у відшкодування моральної шкоди- 70000 грн., судові витрати- 89 грн. 50 коп.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачкою надано суду достатньо доказів в обґрунтування її позовних вимог.
Судом встановлено, що дійсно 10.06.2006р. близько 23 години біля будинку № 113 по вул. Леніна в м. Горлівці на позивачку напали дві собаки. Одна з собак- породи „пітбультерьєр" збив її з ніг та вчепився в гомілку правої ноги, спричинивши при цьому шкоду її здоров'ю, у зв'язку з чим вона знаходилась на стацлікуванні в хірургічному відділенні № 2 міської лікарні № 2 м. Горлівки з 10.06.2006р. до 23.06.2006р. з діагнозом: покусані рани правої гомілки., а також на амбулаторному лікуванні в міській поліклініці № 5 м. Горлівки - з 26.06.2006р. до 27.10.2006р. з діагнозом: глибокі покусані інфіковані рани правої гомілки (а.с. 6, 7, 8).
Позивачкою документально підтверджені понесені нею витрати на придбання лікарських препаратів у розмірі 1259,35 грн. за період її лікування.
Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, є діяльність, пов'язана з утриманням службових собак та собак бійцівських порід, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
В суді було безспірно встановлено, що в результаті порушення відповідачем правил утримання собаки бійцівської породи остання вийшла з-під контролю власника, внаслідок чого було завдано шкоду здоров'ю позивачки.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2. як особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести майнову відповідальність за завдану шкоду, і обгрунтовано стягнув з нього на користь позивачки понесені нею витрати на придбання лікарських препаратів у розмірі 1259,35 грн.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності факту спричинення позивачці моральної шкоди з вини відповідача.
При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених позивачці моральних страждань, їх тривалість та змушеність позивачки постійно додавати зусиль для організації свого життя.
Зокрема, суд врахував те, що позивачка є молодою дівчиною, на час події їй виповнилося лише 18 років, вона незаміжня, нанесені їй покусані рани правої
гомілки спотворюють відкриту частину нижніх кінцівок, а ці обставини впливають на її привабливість, окрім того, у майбутньому їй необхідна низка пластичних операцій (а.с. 76).
Судом враховано і те, що позивачка під час події відчувала страх за своє життя, сильний фізичний біль, була у шоковому стані.
Апеляційний суд також вважає, що, визначаючи розмір відшкодування позивачці моральної шкоди, суд першої інстанції врахував межі достатньості та справедливості.
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи скарги про те, що при розгляді справи позивачкою не надано доказів того, чи відноситься порода собаки, який її покусав, до категорії службових або бійцівських, що відповідачеві самому невідомо, чи відноситься вона до даної категорії, оскільки ні він, ні його рідні будь-якої спеціальної підготовки з собакою не проводили, не навчали навичкам службової чи бійцівської підготовки.
Ці доводи спростовуються, по-перше, поясненнями самого відповідача в засіданнні суду першої інстанції про те, що у нього є досвід роботи з собаками, оскільки він раніше працював охоронцем-кінологом; собака, який покусав позивачку, може бути і сторожевим, і службовим, і бійцівським, це залежить від того, як його дресирувати; у нього собаки дресировані (а.с. 82, 83 зворот.ст.).
В засіданні апеляційного суду відповідач також не заперечував того, що раніше він працював охоронцем і має навички роботи з собаками.
Окрім того, допитана у якості свідка в суді першої інстанції дружина відповідачаОСОБА_6 пояснила, що собаку вони дресирували на затримання людей, американський стафордширський тер'єр - це собака для охорони, яка має спеціальне призначення, вона несе службу (а.с. 96, 96 зворот ст.).
Таким чином, доводи скарги не спростовують правових висновків суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. 218, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2. відхилити, рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 13 липня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.