Справа №5948-2007 p.

Доповідач 1 інстанції Канурна О.Л.

Категорія   21

Доповідач Круглікова К. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2007 року                                                                        м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої                                                  Круглікової К.С.

Суддів                                                           Олєйникової Л.С.

Соломахи Л.І.

При секретарі                                               Стефановій І.М.

За участю        представника позивача-адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Добропільсього міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства „Добропіллявугілля", Відокремленого підрозділу „Шахта Добропільська", Відокремленого підрозділу „Шахта „Алмазна", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань України в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2007 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні вказаного позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки суд при вирішенні справи невірно застосував норми матеріального закону. Вказував на те, що суд першої інстанції повинен був застосувати положення ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини втрату працездатності" обов'язок виплати працівникам грошових сум в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а не на підприємство. Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік" зупинена дія абзацу 4 статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), п. п. „е" п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка передбачає відшкодування моральної шкоди. Діючим законодавством не передбачено обов'язок відшкодування моральної шкоди покладати на підприємство, з вини якого було пошкоджено здоров'я потерпілого на виробництві.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду повинне бути залишено без змін з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, висновки суду не суперечать вимогам закону, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з Державним підприємством „Добропіллявугілля" з 16 липня 1976 року по 06 лютого 2007 року. Під час роботи в шкідливих і небезпечних умовах праці позивач отримав професійні захворювання - хронічний обструктивний бронхіт та емфізему легенів. Висновком МСЕК від 30 січня 2007 року йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності (а.с. 17).

Відповідно до ст.. 9 Закону України „Про охорону паці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Частиною ст.. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції , що діяла на момент виникнення права на відшкодування моральної шкоди) передбачалось, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Пунктом 22 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік" зупинено дію абзацу 4 статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), п. п. „е" п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правильно враховано, що згідно з діючим законодавством обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому працівнику покладений на Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а не на підприємство, з якого позивач просив стягнути моральну шкоду.

При цьому, суд обґрунтовано визнав безпідставними посилання позивача на ст.ст. 1167, 1168 Цивільного Кодексу України, оскільки дія зазначених норм закону не розповсюджуються на правовідносини . що виникли між позивачем та підприємством.

Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Добропільсього міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.