4

Головуючий першої інстанції Коваленко В.В.

Категорія 57 Доповідач Зайцева С.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Маширо О.П.

Суддів: Ткачук С.С., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Донбасу» на рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Донбасу» про надання безоплатного вугілля на побутові потреби,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Надра Донбасу» про надання безоплатного вугілля на побутові потреби - задоволено частково, зобов'язано ТОВ «Надра Донбасу» забезпечити ОСОБА_1 вугіллям у кількості 5, 9 тонн , в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Надра Донбасу» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову з тих підстав,що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини ,що мають значення для справи,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Надра Донбасу»,що діє за довіреністю Карагодін Є.Г. підтримав доводи апеляційної скарги.ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України ,що міститься в п.2. постанови « Про судове рішення у цивільній справі « № 14 від 18 грудня 2009 року , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права,що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права ).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції встановив, що з 04 лютого 1985 року по 25 березня 1993 року ОСОБА_1 працював на ПП «Шахта ім. М.І. Калініна» ДП ДУЕК підземним прохідником з повним робочим днем під землею . З 23 жовтня 2007 року по 08 квітня 2009 року в ТОВ «Надра Донбасу» прохідником підземним з повним робочим днем під землею , був звільнений за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію.

ОСОБА_1 з 05 січня 2009 року отримує пенсію за віком згідно Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування « ,загальний стаж складає 28 років 10 місяців,в тому числі пільговий стаж на підземних роботах-13 років 10 місяців 13 днів . Позивач зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1. у будинку з пічним опаленням. Не є абонентом ЧАТ « Макіївгаз»,його син як член сім*ї за місцем праці вугілля не отримує.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 43 Гірничого закону України, п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001р. позивач, як особа, яка має стаж роботи на підземних роботах більш, ніж 10 років, та проживає в будинку з пічним опаленням, має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби за нормою 5,9 тонни на рік .

Суд першої інстанції правильно встановив, що порядок забезпечення паливом на побутові потреби встановлений Гірничим законом України від 06.10.1999 року № 1127-XIV з наступними змінами та доповненнями, Галузевою угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001р. (реєстраційний номер в Міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 07 серпня 2001р.).

Крім того, порядок забезпечення паливом на побутові потреби встановлений «Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби» від 11.05.1976 року.

Відповідно до частини 7 ст. 43 Гірничого закону України від 06.10.1999 року № 1127-XIV підприємства з видобутку вугілля безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, зокрема, пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку вугілля на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок.

Відповідно до п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001р. (реєстраційний номер в Міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 07 серпня 2001р.) (з доповненнями та змінами ) ( далі Галузева угода) порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11.05.76 р.

Безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше складаються додаткові списки.

Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі, в тому числі на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки 7,5 років. Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію.

Особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, але пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби відповідно до ст. 43, 48 Гірничого закону України за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному Підприємстві.

Відповідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається ,що позивач ОСОБА_1 відпрацював на підприємствах з видобутку вугілля на підземних роботах більше 10 років (а.с. 5-10). 05 січня 2009 року позивачу була призначена пенсія за віком (а.с.14) .

Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те,що позивач, який має понад 10 років стажу на підземних роботах на підприємствах з видобутку вугілля та мешкає в будинку з пічним опаленням, відповідно до ст. 43 Гірничого закону України, п. 12.10 Галузевої угоди має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби у кількості 5,9 тонн вугілля на рік.

Згідно трудової книжки на час виходу на пенсію позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача - ТОВ «Надра Донбасу» підземним гірничим робітником з повним робочим днем під землею.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств України ТОВ «Надра Донбасу» є підприємством з добування та збагачення кам'яного вугілля (а.с. 11), тобто вугледобувним підприємством.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що забезпечувати позивача безоплатним вугіллям на побутові потреби після виходу на пенсію зобов'язано саме підприємство відповідача. Доводи відповідача у вказаній частині спростовуються матеріалами справи.

Доводи відповідача про те, що порядок забезпечення паливом на побутові потреби та норми надання палива встановлюються у колективному договорі, що такий на теперішній час на підприємстві не укладений за відсутністю ініціативи з боку трудового колективу-профспілки в ТОВ «Надра Донбасу», тобто відсутній механізм та підстави надання безоплатного палива працівникам підприємства, неспроможні.

Відповідно до п. 4.6. Галузевої угоди у разі відсутності колективних договорів на окремих Підприємствах сторони вживають необхідних заходів для їх укладання та керуються цією угодою до укладання колективного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що положення зазначеної Галузевої угоди відповідно до ст. 3, ст. 5, ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» не є обовязковими для відповідача, оскільки він не відноситься до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України та інших сторін, що підписали угоду, у підготовці, укладенні та підписанні Галузевої угоди участі не приймав, є необгрунтованими.

Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України від 01.07.1993 року № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 01.07.1993 року № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно п. 3.1. Галузевої угоди Угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об'єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машинобудування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі), що належать до сфери управління Мінвуглепрому України та інших підприємств галузі, у тому числі і ті, що знаходяться у процедурі банкрутства згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», незалежно від форм власності та господарювання, на учнів, що навчаються в галузевій системі підготовки і перепідготовки кадрів, а також на непрацюючих членів профспілок - інвалідів і пенсіонерів галузі, безробітних, звільнених з підприємств галузі.

Тобто незалежно від того, що відповідач не належить до сфери управління Мінвуглепрому України, не приймав участь у підготовці, укладенні та підписанні Галузевої угоди остання на нього поширюється, як на інше підприємство вугледобувної галузі.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду,передбаченого ст.233 КЗпП України, з моменту отримання права на пенсію та подання заяви про надання безоплатного вугілля на побутові потреби лише 30 січня 2013 року ,спростовуються матеріалами справи,а саме заявами позивача до відповідача про забезпечення вугіллям від 13 листопада 2012 року, 20 листопада 2012 року,24 січня 2012 року (а.с.15-17).

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом правильно застосовано норми матеріального права та не було порушено норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, не спростовують висновків суду щодо мотивів часткового задоволення, викладених в рішенні.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Донбасу» - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий :

Судді :