АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1111/ 2007                        Головуючий по 1-й інстанції

Андрущенко-Луценко С.В.

Суддя-доповідач Прядкіна О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня   2007 року                         м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі

Головуючого -судді Прядкіної О.В.

Суддів Дряниці Ю.В., Макарчука М.А.

При секретарі  Лимар О.М.

З участю

Позивача

Представника позивача

Відповідача

представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня   2007р.

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дочку, яка продовжує навчатися треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4

судова колегія, заслухавши  доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2007р. позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_1. на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15 лютого 2007р. до 30 червня 2009р., тобто на період навчання.

Стягнуто із ОСОБА_1. судовий збір на користь держави 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду оскаржене ОСОБА_1. , який в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд неповно з»ясував обставини справи, зокрема, що стосуються його матеріального стану та можливості надавати матеріальну допомогу.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав :

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що  сторони до 25 липня 1990р. перебували в зареєстрованому шлюбі, мають спільну дочку ОСОБА_3на,ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дочка  залишилась проживати з матір»ю і знаходитись на її утриманні.

Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

У разі заявления позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти. В ході розгляду даної справи ОСОБА_3 приймала участь в якості третьої особи.

Відповідно до ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 Т.А , 30.11.1988р.народження, на утримання якої стягнуті аліменти, є студенткою першого курсу денного відділення Полтавської державної аграрної академії та з 01 вересня 2006р. тимчасово, на період навчання проживає в гуртожитку у АДРЕСА_1, залишаючись бути членом сім»ї   позивача. Щомісячна плата за проживання

в гуртожитку становить 75 грн. ( а.с.66).

Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання , суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку , що повнолітня ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги .

Посилання апелянта на те, що дочка сторін по справі фактично не проживає з матір»ю , тому остання не має права на звернення до суду з таким позовом не ґрунтуються на вимогах закону.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції правильно застосував норми Сімейного Кодексу України, не допустив порушення процесуального закону, врахувавши, що   відповідач має постійний доход .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував матеріальний стан відповідача також не заслуговують до уваги, так як місцевий суд саме з врахуванням стану ОСОБА_1ов»я ОСОБА_1., сплати ним аліментів на утримання другої дочки - ОСОБА_1правомірно зменшив розмір аліментів, які просила стягнути   позивач.

Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновок суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303,307,308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавського області від 20 березня 2007 року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.