Справа № 22а-153 2006 р.                            Головуючий у 1 інстанції Кихтюк Р.М.

Категорія 31                                                                          Доповідач Осіпук В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

місто Луцьк справах  апеляційного суду

7 червня 2006 року

Колегія  суддів судової  палати  в  цивільних Волинської області в складі:

головуючого Сівчука С.І.

суддів Подолюка В.А., Осіпука В.В.

при секретарі Антонюк О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мазур А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до держави Україна в особі Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання нечинним рішення на її звернення та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду від 4 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

14 вересня 2005 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом. Покликалась на ті обставини, що у 1995 році уклала угоду з Рівненським інститутом слов'янознавства щодо навчання, а в 2000 році закінчила даний навчальний заклад. Однак інститут не виконав взятих на себе зобов'язань, підготувавши її до роботи викладачем, а не референтом-перекладачем, як зазначалось в угоді. Вважаючи, що на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», звернулась до Президента України з проханням подати до Конституційного Суду подання щодо офіційного тлумачення наведеної обставини. Однак відповідач з конституційним поданням до Конституційного Суду не звертався, а передав її заяву на розгляд до Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Просила визнати такі дії Президента України Ющенка В.А. неправомірними та зобов'язати його зробити подання до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення ст.42 Конституції України, ст.1 Закону України «Про освіту», преамбули Закону «Про захист прав споживачів».

4 квітня 2006 року Луцьким міськрайонним судом ухвалено постанову про відмову у позові.

В поданій на постанову суду апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить її скасувати, як таку, що не відповідає обставинам справи та чинному законодавству і передати дану справу на новий розгляд до іншого суду іншої області.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно ст.15 Закону України «Про звернення громадян» від 2.10.1996 року, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належать розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 зверталась до Президента України з клопотанням про сприяння щодо отримання офіційного тлумачення: ст.42 Конституції України, ст.1 Закону України «Про освіту», преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» 15 квітня 2005 року, яке Секретаріатом Президента України 18 травня 2005 року було надіслано за належністю на розгляд до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (а.с. 7-8).

31 травня 2005 року даний комітет повідомив письмово позивачку про наслідки розгляду її клопотання (а.с. 12).

Відповідно до п.4 ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 року, Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Згідно ст.ст. 41, 99 даного Закону, суб'єктом права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом України у випадку, передбаченому пунктом 4 статті 13 цього Закону є Президент України.

Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України.

Таким чином, встановивши ті обставини, що позивач ОСОБА_1 у своєму письмовому клопотанні до суб'єкта владних повноважень не навела доказів, які б свідчили про практичну необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні положень названих нею статтей Конституції України та Законів України, чи неоднозначного їх застосування судами України, іншими органами державної влади, що призвело чи може призвести до порушення її конституційних прав і свобод та була письмово повідомлена про наслідки розгляду клопотання, то суд першої інстанції, на думку колегії суддів, цілком підставно відмовив їй у задоволенні позову.

Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 4 квітня 2006 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її ухвалення.

Головуючий Сівчук Є.І.

Судді Подолюк В.А., Осіпук В.В-

Оригіналу відповідає:

Суддя апеляційного суду                                                    В.В.Осіпук

(