Справа № 2-34/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2008р. Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Погасій О.Ф. при секретарі Щегульній Г.О. за участю адвокатів ОСОБА_1

ОСОБА_2 розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення 68222 грн.95 коп.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позов і просив його задовольнити в повному обсязі.

Пояснив, що за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 15.09.1999 року, право власності на 89/400 частин спірного домоволодіння з відповідною частиною надвірних будівель, яке знаходиться за адресою № 101 по вул. Академіка Павлова у м. Харкові, перейшло від ОСОБА_5 до нього. Рішенням Московського районного суду від 20.12.2004 року цей договір був визнаний недійсним, при цьому суд дійшов висновку , що між ним та відповідачем мав місце не договір дарування, а договір купівлі - продажу, так як відповідачка передала йому частину спірного домоволодіння за певну суму грошей, у тому числі і раніш позичених. Таким чином, суд встановив, що ця угода була удаваною, та приховувала інший правочин. Так як за рішенням суду він був позбавлений права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, рішенням суду встановлено, що вона перейшла до нього за певну суму грошей, яку не встановлено, питання щодо грошової компенсації за частину домоволодіння судом не вирішено і він претендує на виплату відповідної грошової компенсації від відповідачки. Просив стягнути на його користь з відповідачки 68222 гривні 95 копійок згідно висновку експерта.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов, просила його задовольнити в повному обсязі згідно висновку експерта про ринкову вартість домоволодіння. Крім того, просила стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати.

Відповідачка проти позову частково заперечує, вказує на те, що 20 квітня 2005 року позивач ОСОБА_3 звернувся до неї із позовом про стягнення суми і в своєму позові посилається на те, що його позовні вимоги ґрунтуються на рішенні Московського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2004 року,

яким був визнаний недійсним договір дарування 89/400 часток житлового будинку № 101 по вул. Ак. Павлова, які вона йому подарувала, з тої причини, що мав місце інший договір купівлі-продажу. Тобто мав місце удаваний правочин - це правочин, який вчинено, щоб приховати інший правочин, який сторони насправді вчинили.

Не заперечувала проти стягнення з неї на користь позивача 10000 гривень еквівалент 2000 доларів США. Саме за цю суму вона продала позивачу 89/4 00 частин спірного домоволодіння.

Представник відповідача підтримала пояснення відповідача. Не заперечувала проти задоволення позову частково в сумі еквівалентної 2000 доларів США - 10000 гривень

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 уклала договір дарування з ОСОБА_3 8 9/400 частин домоволодіння № 101 по вул. Ак. Павлова у м. Харкові. Рішенням Московського районного суду від 20.12.2004 року цей договір був визнаний недійсним, при цьому суд дійшов висновку {достовірно встановив), що між позивачем та відповідачем мав місце не договір дарування, а договір купівлі - продажу, так як відповідачка передала позивачу частину спірного домоволодіння за певну суму грошей. Сторони в судовому засіданні підтвердили факт того, що угода частки домоволодіння коштувала позивачу 2000 доларів США.

Згідно зі ст.235 ЦК України : якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вона насправді учинила, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Виходячи з того, що мав місце договір купівлі-продажу частки домоволодіння, відносини між відчужувачем та набувачем регулюються ст.ст. 655, 656 ЦК України. Згідно цих статей продавець передає майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну суму грошей. Згідно ст.632 ЦК України - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виникнення не допускається. Якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалася на аналогічні товари ... на момент укладання договору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК Україна , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 10000 /десять тисяч/ гривень, держмито 51 гривню, а всього 10051 /десять тисяч п'ятдесят одну/ гривню.

В останній частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції

шляхом подачі 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.