№ 249/1569/13-к
В И Р О К
Іменем України
м.Шахтарськ
13 травня 2013 року
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
-головуючого -судді Шеметової Н.Г.
-при секретарі -Одьожній Т.В.
За участю старшого прокурора Шахтарської міжрайонної прокуратури Вансович Н.М., обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3,захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу Шахтарського міськрайонного суду матеріали кримінального провадження 249/1569/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Северне м. Сніжне Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не судимого, неодруженого, який працює без оформлення трудової угоди, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2, фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1,- у скоєнні злочину, передбаченого ст.. 185 ч.1 КК України,
В с т а н о в и в :
10 жовтня 2012 року о 08 годині ОСОБА_2,маючи вільний доступ до житла та ключів від будинку АДРЕСА_3,де мешкає його мати ОСОБА_3 і мешкав раніше він сам, та право проживання і перебування в цьому будинку, за допомогою ключів відчинив вхідні двері , зайшов у його приміщення, де діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим,що за його діями ніхто не спостерігає, зі стола у зальній кімнаті таємно викрав ноутбук фірми « ASUS» вартістю 1042 гривні 96 коп.,зарядний пристрій фірми « Porto» вартістю 76 гривень 59 коп., комп»ютерну мишку фірми « SP» вартістю 33 гривні 30 коп., сумку для ноутбуку вартістю 122 гривні 88 коп.,які належать гр.. ОСОБА_3,після чого зник з місця події та розпорядився викраденим на власний розсуд,заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1275 гр.73 коп.
Таким чином , своїми діями, зо виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст.. 185 ч.1 КК України.
Відповідно до положень ст. 349 ч.3 КПК України суд, вислухавши думку учасників процесу,визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не заперечуються,з»ясувавши, чи правильно сторони усвідомлюють зміст цих обставин, чи немає сумніву у добровільності та істинності їх позиції, а також роз»яснивши,що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Провина ОСОБА_2 у скоєнні вказаного злочину підтверджена сукупністю тих об»єктивних доказів,які були надані стороною обвинувачення, потерпілим , та суд за згодою всіх учасників процесу вирішив необхідним дослідити.
Обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав повністю, підтвердив,що потерпіла є його матір»ю, вона його усиновила, і він мешкав разом з нею у АДРЕСА_3. Цей будинок він покинув,виїхавши на навчання, але потім знову став проживати в ньому, періодично покидаючи з метою отримати роботу. Місяці за три до тих подій,що розглядаються, він уїхав із Степанівки та мешкав у м. Шахтарську, де неофіційно працював. 10 жовтня 2012 року вранці він прийшов додому, коли всі були на роботі, своїми ключами відкрив двері,зайшов у будинок,де забрав ноутбук ,зарядний пристрій, мишку та сумку. Він знав,що ноутбук належить матері, яка придбала його для користування молодшому братові. Ноутбук він продав незнайомому чоловіку,якого потім вказав працівникам міліції. У скоєному щиро кається, просить вибачення у матері.
Потерпіла ОСОБА_3 пояснила,що обвинувачений є її усиновленим сином,мешкав разом з нею та її новою родиною у с. Степанівка. Потім уїхав на навчання, роботу, але періодично приїжджав додому та мешкав з ними. У будинку і досі знаходяться його речі; ніхто його не виганяв. Також обвинувачений мав право користування ключами від будинку. 10 жовтня 2012 року о 12 годині вона, прийшовши додому на обід, виявила відсутність ноутбука, який придбала влітку 2012 року та приурочила до дня народження молодшого сина. Вона зразу зрозуміла,що крадіжку скоїв ОСОБА_2 та звернулася до міліції. Ноутбук , усі пристрої до нього їй повернули, але вона не бажає прощати обвинуваченого та примирятися з ним. Разом з тим не наполягає на призначення суворого покарання.
З протоколу огляду місця події , проведеного за участю потерпілої ОСОБА_3, вбачається,що місцем скоєння злочину є зальна кімната будинку АДРЕСА_3, а ноутбук викрадено зі стола.
В ході проведення слідчого експерименту обвинувачений на місці показав та розповів про обставини скоєного ним злочину. Його показання в процесу вказаної слідчої дії повністю співпадають з його поясненнями у суді; поясненнями потерпілої,даними протоколу місця огляду події.
В ході санкціонованого судом тимчасового доступу до речей у гр.. ОСОБА_5 вилучений та оглянутий ноутбук,зарядний пристрій, мишка та сумка для ноутбуку.
ОСОБА_5 при пред'явленні йому осіб для впізнання впізнав ОСОБА_2 як особу, яка продала йому ноутбук та додатки до нього.
Порядок проведення впізнання стороною захисту не заперечується.
Із розписки потерпілої вбачається,що викрадені речі повернуті їй працівниками міліції.
Вартість викраденого майна встановлена висновком судово-товарознавчої експертизи, складає 1275 гр. 73 коп.,та ніким з учасників процесу не заперечується.
Вивченням доказів стосовно особи обвинуваченого встановлено,що він раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується посередньо, на обліку у медичному закладі не перебуває, працює, але без оформлення трудової угоди. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 як в період скоєння інкримінованого йому злочину, так і в теперішній час, ніяким хронічним психічним захворюванням не страждав і не страждає, у стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як в період скоєння злочину, так і в теперішній час ОСОБА_2 виявляє розумову відсталість у степені легкої дебільності ( легка розумова відсталість - в редакції МКБ-10).
Аналіз та оцінка сукупності вищенаведених допустимих доказів дозволяють суду прийти до висновку про винність обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину. Його дії вірно кваліфіковані за ст.. 185 ч.1 КК України як таємне викрадення чужого майна, оскільки обвинувачений, маючи право знаходиться у будинку потерпілої, скориставшись тим,що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав майно, яке свідомо для нього належало потерпілої.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання в межах статті кримінального закону, суд враховує,що ним скоєний злочин середньої тяжкості, раніше обвинувачений не судимий, характеризується посередньо, зайнятий суспільно корисною працею. Обставинами,що пом»якшують його покарання, є щире каяття, про що свідчать зізнавальні показання, вибачення перед потерпілою; активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить показання, направлені на встановлення місця знаходження, вилучення викраденого майна та повернення його потерпілій.Обставини,що обтяжують покарання, судом не встановлені.
З урахуванням вищенаведеного, обставин справи, наявності декількох пом»якшуючих покарання обставин, відсутності обтяжуючих обставин, думки потерпілої, суд вважає,що ОСОБА_2 не є суспільно небезпечним і може бути виправленим без ізоляції від суспільства, але в умовах контрою за його поведінкою.Тому суд, призначаючи йому покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі, звільняє його від відбування покарання з випробуванням.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази необхідно залишити у володінні потерпілої.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався,клопотання про його обрання під час судового розгляду не надходили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370,374 КПК України, суд
З а с у д и в:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2. від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік не скоїть новий злочин, та виконає покладені на нього судом у відповідності до ст.76 КК України обов»язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи , навчання або проживання;
- періодично з»являтися на реєстрацію у кримінально-виконавчу інспекцію.
Речові докази залишити у володінні потерпілої ОСОБА_3
Вирок набирає законної чинності через тридцять днів з дня його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копії вироку негайно вручаються обвинуваченому та прокуророві.
Суддя Н.Г.Шеметова