Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/781/480/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Гонтаренко Т.М.

Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Осєтров В. І.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Осєтрова В.І.,

суддів - Бабича О.П., Лещенка Р.М.,

при секретарі - Берневек О.А.,

за участю прокурора - Фомічової І.В.,

захисника - адвоката - ОСОБА_3,

засудженої - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.10.2012 року яким, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Біла Церква, Київської області, українка, громадянка України, з вищою освітою, працює начальником диспетчерської служби водопроводу «Дніпро-Кіровоград», вдова, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судима,

визнана винною та засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки з покладення відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ТДВ «Страхова компанія «Райп» про стягнення на її користь 100 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяно моральної шкоди внаслідок ДТП - залишений без розгляду.

Вироком місцевого суду ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть одного потерпілого та заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження іншим двом потерпілим. Злочин вчинено за таких обставин.

30.06.2012р. приблизно о 18 годині 00 хвилин, керуючи легковим автомобілем «DAEWOO Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_8, в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, та рухаючись по автодорозі Р-10 Канів-Черкаси-Чигирин-Кременчук, на 181 км.+100 м. грубо порушила п.п.1.5, 2.3 «б» і «д», 1.10, 12.1 Правил дорожнього руху України. При виконанні повороту ліворуч, ОСОБА_4 через власну необережність та недбалість, не врахувала дорожні умови, не вибрала безпечну швидкість руху, яка забезпечує безпеку руху, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу та його напрямок, чим позбавила себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, в результаті чого виїхала за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, де допустила занос транспортного засобу, при цьому не впоралась з керуванням автомобіля що призвело до з'їзду транспортного засобу у кювет та його перекидання.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, в результаті яких наступила смерть останньої.

В результаті ДТП пасажири ОСОБА_10 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я /більше 21 дня/.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженої та доведеності її вини за ч. 1 ст. 286 КК України, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винною за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від основного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк на 3 роки.

В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять вирок місцевого суду змінити в частині призначеного покарання та призначити покарання без застосування ст. 75 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами. Своє прохання мотивують тим, що суд першої інстанції безпідставно звільнив засуджену від призначеного покарання та не застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки належним чином не було враховано тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, які виразились у смерті їх матері. Також, вважають, що судом безпідставно визнано обставиною, яка пом'якшує покарання засудженої ОСОБА_4 - хворобливий стан матері засудженої та її свекрові, оскільки вказана обставина не передбачена частиною 1 статті 66 КК України.

Потерпіла ОСОБА_5 в свої апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винною та призначити їй покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки та в повному обсязі задовольнити її цивільний позов. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно звільнив засуджену від призначеного покарання та не застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки належним чином не було враховано тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, які виразились у смерті потерпілої та заподіянні двом іншим потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Також вказує на те, що судом першої інстанції було безпідставно залишено без розгляду цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, який був заявлений до страхової компанії.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, засуджену ОСОБА_4 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3, які просили вирок місцевого суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню, з таких підстав.

Вина засудженої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину, крім повного визнання вини останньою, як на досудовому слідстві, так і в ході судового слідства, в повному обсязі доведена наявними в матеріалах справи доказами, які зібрані у передбаченому кримінально - процесуальному закону (1960 р.) порядку, наведеними у вироку суду, належно оцінені місцевим судом та ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, а тому Апеляційним судом не перевіряється.

Дії засудженої ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України судом правильно кваліфіковано як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть одного потерпілого та заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження іншим двом потерпілим.

Призначаючи засудженій ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції, на переконання судової колегії, не в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, які визначені ст. 65 КК України.

Так, при призначенні покарання судом належним чином враховано тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів з необережності, особу засудженої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується з позитивної сторони, доглядає двох людей похилого віку - свою матір та матір її померлого чоловіка. Обставини, які пом'якшують покарання судом обґрунтовано визнано щире каяття, та часткове відшкодування потерпілим матеріальних збитків, її позитивні характеристики з місця роботи та проживання і знаходження на її утриманні двох людей похилого віку. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

За вказаних обставин, а також враховуючи, що від злочину настали тяжкі наслідки, які виразились у настанні смерті однієї потерпілої, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення засудженій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, та вважає його таким, яке в повній мірі буде сприяти виправленню останнього.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду про необхідність звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ, рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався, оскільки у вироку суду першої інстанції взагалі відсутня мотивація прийнятого рішення про звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням.

Також, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про можливість застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України, оскільки слід враховувати, що злочин, за який ОСОБА_4 засуджена, відноситься до категорії тяжких злочинів з необережності, від якого настали тяжкі наслідки у виді смерті потерпілої та заподіяно іншим двом потерпілим тілесні ушкодження середньої тяжкості. Засуджена мала змогу відвернути негативні наслідки та не допустити ДТП, дотримавшись вимоги ПДР, проте з власної необережності та недбалості цього не зробила, легковажно віднісшись до можливих негативних наслідків не виконання ПДР, чим допустила з'їзд транспортного засобу з проїжджої частини та його перекидання, внаслідок чого настали тяжкі наслідки, в зв'язку з чим, на переконання колегії суддів засудженій необхідно призначити і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк в межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому, призначаючи розмір покарання, колегія суддів враховує похилий вік засудженої, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, наявність на утриманні двох людей похилого віку, вчинення злочину вперше та з необережності, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючи покарання обставин, та приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, без застосування ст. 75 КК України.

Що стосується висновку суду першої інстанції, щодо залишення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 до страхової компанії без розгляду, колегія суддів визнає його обґрунтованим, за таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 КПК України (1960 р.), як цивільного відповідача може бути притягнуто, зокрема, підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого.

В матеріалах справи відсутні відомості (постанова суду), згідно яких ТДВ СК «Райп» було визнано цивільним відповідачем. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що цивільний позов потерпілою ОСОБА_5 було заявлено до неналежного відповідача, а тому підстав для розгляду вказаного цивільного позову у суду першої інстанції не було, через що місцевим судом обґрунтовано було залишено цивільний позов потерпілої без розгляду та відповідно до вимог ст. 28 КПК України (1960 р.), роз'яснено право останньої звернутись з позовом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 362-366, 378 КПК України (1960 р.), п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А:

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - задовольнити частково, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - задовольнити повністю.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2012 року стосовно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання - скасувати.

ОСОБА_4 визнати винною та призначити їй покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 на касаційний період змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши її під варту в залі судового засідання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту її затримання, тобто з 14 травня 2013 року.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено у Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ через апеляційний суд Кіровоградської області в місячний строк з моменту його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді: підписи

Згідно оригіналу:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області В.І. Осєтров