1-12/2008

ВІЙСЬКОВИЙ    СУД    СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО    ГАРНІЗОНУ

копія

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 лютого 2008 року                                                                                   м. Сімферополь

Військовий суд Сімферопольського гарнізону під головуванням

судді Сенька М. Ф.,

при секретарі  Єлеферевській А. А.,

за участю:

обвинувача - старшого помічника військового прокурора Сімферопольського гарнізону майора юстиції Антоненка В. Ю., потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4., захисника - адвоката ОСОБА_5. та підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовців військової частини А 0279 матросів військової служби за контрактом

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернівці, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді нагляду командування військової частини,

та ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, в місті Глухів, Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді нагляду командування військової частини, обох, у вчиненні злочину передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України. Судовим слідством, військовий суд

встановив:

П'яні ОСОБА_1. та ОСОБА_2 2 грудня 2007 року близько 17 години в підземному переході, що розташований на площі Куйбишева м. Сімферополя, з метою уникнути можливого адміністративного затримання, застосували насильство до працівників правоохоронних органів старшини міліції ОСОБА_4. та старшого сержанта міліції ОСОБА_3., які виконували функції з охорони громадського порядку в складі патруля. При цьому, діючи одночасно, Зимін схопив ОСОБА_4 за комір куртки і вдарив його об стіну, після чого декілька раз вдарив кулаком в обличчя і по тулубу, а ОСОБА_1 повалив ОСОБА_3 на підлогу. В ході боротьби, що послідувала за цим, потерпілі змогли затримати винних.

В наслідок дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілим були заподіяні легкі тілесні ушкодження: ОСОБА_3 декілька синців та саден по тілу, а ОСОБА_4 - струс головного мозку, синці та садна обличчя, з приводу яких останній перебував на стаціонарному лікуванні.

За обставин злочину, військовим прокурором заявлено цивільний позов до підсудних про відшкодування затрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого в сумі 1447 грн. 45 коп.

В судовому засіданні підсудні винними себе у вчиненому визнали повністю, кожен окремо дав показання, що за змістом відповідають викладеному вище, і пояснили, що застосували насильство до потерпілих у зв'язку з виконанням останніми службових обов'язків.

Показання підсудних відповідають фактичним обставинам справи і ці обставини ними не оспорюються.

Суд, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

Оскільки, ОСОБА_1. та ОСОБА_2 2 грудня 2007 року умисно заподіяли працівникам правоохоронних органів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків, то такі їх дії суд кваліфікує за ст. 345 ч. 2 КК України.

2

Оскільки, розмір цивільного позову, заявленого прокурором, підсудними та іншими учасниками судового розгляду не оспорювався, то суд приходить до висновку, що позов відповідно до ст. 93-1 КПК України підлягає задоволенню повністю.

При призначенні підсудним покарання суд визнає в якості обставин, що пом'якшують покарання щире каяття у вчиненому, та добровільне відшкодування потерпілим завданої шкоди, а в якості обставини, що обтяжує покарання визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим, суд враховує, що підсудні до кримінальної відповідальності притягуються вперше, до вчинення злочину ні в чому гідному осуду помічені не були.

Крім того, суд зважає на те, що підсудний Зимін є сиротою з малолітнього віку, належного виховання не отримав, а також інші дані щодо особи підсудних.

Виходячи з тяжкості злочину, характер дій підсудних, та наведені вище обставини суд приходить до висновку про необхідність призначити підсудним покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ст. 345 ч. 2 КК України, і вважає за можливе звільнити їх від покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 цього ж кодексу.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий суд

засудив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винними у скоєнні злочину передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України, на підставі якої призначити їм покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, кожному.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, кожного, якщо вони на протязі цього строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 такі обов'язки:

·  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

·  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Контроль за поведінкою засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покласти на органи кримінально-виконавчої системи за місцем служби та за місцем проживання.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю, стягнувши з засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, в солідарному порядку, на користь Відділу охорони здоров'я ГУ МВД України в АР Крим витрат, понесених на лікування потерпілого від злочину в сумі 1447 (одна тисяча чотириста сорок сім) грн. 45 коп.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 нагляд командування військової частини А 0279 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На вирок може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий суд Сімферопольського гарнізону протягом п'ятнадцяти днів з моменту його проголошення.