Справа № 937 Категорія 30
Головуючий у 1 інстанції Іванов А.П.
Доповідач Лук'янова С. В.
УХВАЛА
Іменем України
29 січня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лук'янової С. В. суддів Біляєвої О.М. , Жданової B.C.
при секретарі Андрусішиній М. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 26 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійснення права власності і виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Комунальне підприємство „Керуюча компанія Калінінського району міста Донецька" про визнання права користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки і її представника, відповідачки, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 26 листопада 2007 року і ухвалення у справі нового рішення про задоволення зустрічного позову через неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд ухвалив рішення суду на поясненнях позивачки і не взяв до уваги її заперечення. 29 серпня 2000 року позивачка на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1. Але гроші на придбання квартири давав також її чоловік та її мати; вона витрачала свої кошти на ремонт вказаної квартири. Суд безпідставно ухвалив рішення про її виселення як особи, яка самовільно зайняла спірну квартиру, оскільки вона вселилася в квартиру як член сім'ї власника квартири і була в ній зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1. Ствердження позивачки про те, що вона не проживає в спірній квартирі не відповідає дійсності. Вона не створювала перешкоди позивачці для проживання в квартирі. Вона встановила замок на дверях своєї кімнати для збереження належних їй речей. Позивачка поставила питання про її виселення, але не поставила питання про виселення її дочки. Позивачка має інше житло (а.с. 112-114).
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка підтримала доводи апеляційної скарги; позивачка і її представник не визнали апеляційну скаргу і просили
залишити без змін рішення суду першої інстанції; третя особа не з'явилася в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 26 листопада 2007 року задоволений первинний позов: усунуті перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеної квартири; у задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с. 105-107).
Цим рішенням встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2000 року належить, позивачці. В цій квартирі зареєстровані син позивачки, його дружина -відповідачка ОСОБА_1 та їх донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Позивачка зареєстрована і постійно мешкає в квартирі 182 цього ж будинку. Відповідачка є колишньою дружиною сина позивачки. Рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 14 березня 2007 року шлюб між відповідачкою і сином позивачки розірваний.
2 квітня 2007 року позивачка направила відповідачці попередження з проханням добровільно знятися з реєстрації в спірній квартирі і вивезти особисті речі.
Судом встановлено, що право позивачки в користуванні належним їй майном -спірною квартирою порушено. Відповідачка - колишня невістка самочинно встановила на кімнаті замок, що перешкоджає користуванню спірною квартирою. Квартира потрібна позивачці для особистого мешкання, тому проживання сторонньої людини в квартирі небажано. Між сторонами склалася конфліктна ситуація, яка не дозволить мешкати разом власнику житла - позивачці, її сину і колишній невістці - відповідачці. Через спірну квартиру мали місце сварки і бійки.
Відповідачка не довела, що її батьки давали гроші на ремонт спірної квартири.
Суд не взяв до уваги пояснення відповідачки про те, що разом з нею із спірної квартири необхідно виселяти і її доньку - онуку позивачки, тому що дитина проживала з позивачкою в квартирі 182.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд врахував обставини справи, пояснення сторін. Після придбання спірної квартири позивачка і її чоловік продовжували проживати в квартирі 182, а відповідачка з чоловіком проживала у спірній квартирі. Відповідачка ніколи не проживала разом з позивачкою. В заяві про реєстрацію відповідачки у спірну квартиру позивачка просила зареєструвати відповідачку як дружину сина, а не як члена родини. Тому суд відмовив у задоволенні зустрічного позову (а.с. 105-107).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд через наступне.
Відповідно ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Згідно п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Матеріали справи підтверджують, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася в суд із зустрічним позовом про визнання права користування квартирою 203 в будинку 30 по
проспекту Ілліча в місті Донецьку, про усунення перешкод у користуванні цією квартирою та про визначення порядку користування цією ж квартирою (а.с. 27-28).
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_2 пояснила, що до теперішнього часу в спірній квартирі зареєстрований і проживає її син і колишній чоловік відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Ці пояснення підтверджуються довідкою про те, що відповідачка ОСОБА_1, син позивачки ОСОБА_4 та їх малолітня донька зареєстровані в спірній квартирі (а.с. 9).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в порядку ст. 35 ЦПК України суду першої інстанції належало залучити до участі у розгляді справи ОСОБА_4, оскільки розгляд зустрічного позову зачіпає його права і обов'язки з приводу користування спірною квартирою. Тому апеляційний суд вважає, що в порядку п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки суд вирішив питання про права і обов'язки особи, яка не брала участі у справі.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на наступне.
Матеріали справи підтверджують, що з липня 1993 року по березень 2007 року відповідачка і син позивачки перебували в юридичному шлюбі (а.с. 5-6, 8), тобто відповідачка була членом родини позивачки. 29 серпня 2000 року позивачка на підставі договору купівлі-продажу придбала спірну квартиру (а.с. 7). ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 76) на підставі заяви позивачки від 15 серпня 2005 року і зі згоди сина позивачки (а.с. 97, 9) відповідачка була зареєстрована у спірну квартиру і залишається зареєстрованою в ній до теперішнього часу.
Звертаючись з позовом про виселення відповідачки, позивачка послалась на те, що проживання позивачки в спірній квартирі перешкоджає їй використати своє право власності і вселитися в цю квартиру (а.с. 95-96). Але суд першої інстанції не з'ясував, які правовідносини вникли між позивачкою - власницею спірної квартири та відповідачкою, яка у встановленому законом порядку (на підставі заяви власника та зі згоди особи, яка була зареєстрована в спірній квартирі) вселилася в спірну квартиру; якими нормами матеріального права та яким чином врегульовані правовідносини, що виникли між сторонами ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто з часу реєстрації відповідачки в спірну квартиру.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 311 ч.1 п.4, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 26 листопада 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд у той же суд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.