АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/877/13 р. Суддя першої інстанції: Гончаренко В.М.

Категорія ч. 2 ст. 286 КК України . Доповідач: суддя апеляційного суду: Дрибас Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Дрибаса Л.І.

суддів - Коваленко В.Д., Бровченко Л.В

за участю секретаря - Галюлько Т.О.

прокурора - Брусєнцової І.В.

представника потерпілої, адвоката - ОСОБА_1

захисника, адвоката - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Жовтневого району Данилової А.Г., захисника, адвоката ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_4, на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2012 року, -

В с т а н о в и л а :

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,-

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_6, в рахунок відшкодування моральної шкоди, - 250 000 грн.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 06 грудня 2011 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, слідував по вул. Набережній Леніна в м. Дніпропетровську. На шляху прямування, в районі електроопори № 128, ОСОБА_5 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян і, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, перед нерегульованим пішохідним переходом, позначеним дорожнім знаком «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою «Зебра», бачив, що інші автомобілі, які рухались з ним по суміжній смузі в попутньому напрямі зменшують швидкість, сам заходів до зменшення швидкості і зупинки не прийняв, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка переходила пішохідний перехід, чим грубо порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 (б), 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, невиконання яких перебуває в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якого ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді поєднаною тупої травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми, травми грудної клітини та інших численних тілесних ушкоджень, які у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких, що призвели до настання смерті потерпілої.

Прокурор в апеляції та доповненнях донеї просить вирок суду змінити, виключити із мотивувальної частини вироку твердження «чим грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б) ПДР України, оскільки з технічної точки зору зазначені порушення, з настанням події ДТП, не знаходились в прямому причинному зв'язку. При цьому посилається на висновок експертизи від 27.02.2012 року, згідно якого дії засудженого не відповідали вимогам п.п. 18.1, 18.4 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням події ДТП.

В апеляції захисник просить вирок суду змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого, застосувати до ОСОБА_5 положення ст. 75 КК України і зменшити суму відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої до 109 400 грн. Вважає, що суд залишив поза увагою ряд обставин, які мають істотне значення при призначенні покарання, зокрема, після ДТП засуджений надав потерпілій максимальну допомогу, яка можлива була в тих умовах, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, своєчасно з'являвся на виклик до слідчого та суду, а також інші обставини які, на думку захисника, дозволяють призначити ОСОБА_5 покарання з випробуванням. Крім того, зазначає, що стягнута із засудженого сума відшкодування завданої моральної шкоди, в розмірі 250 000 грн., є необґрунтованою і не відповідає принципу розумності та справедливості.

Розглянувши апеляції, вислухавши думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції і вважав, що апеляція захисника в частині призначеного покарання заслуговує на увагу, пояснення представника потерпілої, який вважає, що з урахуванням відшкодування потерпілій матеріальних збитків, та часткового, в розмірі 50 000 грн., відшкодування моральної шкоди, засудженому, на його думку, може бути призначено максимальне покарання без ізоляції від суспільства, пояснення захисника та засудженого, які підтримали апеляцію, та просили зменшити суму відшкодування та призначити засудженому покарання з випробуванням, дослідивши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши доводи, викладені в апеляціях та в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає частковому задоволенню, а апеляція прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої при обставинах, які встановлені судом першої інстанції, відповідають фактичним обставинам справи, кваліфікація дій засудженого є правильною. Вказані обставини не оскаржуються в апеляції, визнавалися учасниками процесу в суді першої інстанції і справа, за проханням засудженого, розглянута в спрощеному порядку, передбаченому ст. 299 КПК України.

Відповідно до ст. 365 КПК України (в ред. 1960 року), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 і статті 3011 цього Кодексу докази не досліджувалися, не перевіряються.

За змістом ч. 3 ст. 358 і ч. 5 ст. 362 КПК України (в ред. 1960 року), виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі давати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного провадження. За таких обставин, колегія суддів виходить із обставин, встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 65 КК України суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зі змісту ст.ст. 50 КК України випливає, що покарання має на меті не тільки виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а й кару.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив покарання у відповідності з вимогами вказаного закону, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, працює, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, повністю відшкодував матеріальні збитки потерпілій, що суд обґрунтовано відніс до обставин, які пом'якшують покарання. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи наведене а також те, що своїми діями засуджений вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, від якого наступили тяжкі наслідки - смерть людини, те, що до вчинення даного злочину ОСОБА_5 протягом 2010-2011 років 8 раз притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення засудженого, попередження нових злочинів, а також кара засудженого можлива тільки за умови ізоляції його від суспільства та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на час розгляду справи в апеляційному суді засуджений також частково відшкодував моральну шкоду та представник потерпілої вважає, що засудженому, враховуючи всі обставини справи: відшкодування матеріального збитку та часткове відшкодування моральної шкоди, наявність у засудженого малолітньої дитини, може бути пом'якшено покарання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що розмір призначеного засудженому покарання може бути знижено, але підстав для призначення покарання ОСОБА_5 з випробуванням не вбачає, оскільки таке покарання буде несправедливим внаслідок його м'якості.

Що стосується доводів адвоката в частині вирішення цивільного позову, то колегія суддів вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, при цьому виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України (в ред. 1960 року) суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

В судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_5 та інші учасники судового розгляду справи не заперечували проти скороченого порядку дослідження доказів щодо фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорювалися, про що свідчать дані протоколу судового засідання. У зв'язку з цим суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, допитавши ОСОБА_5, потерпілу, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо зазначених обставин, роз'яснивши ОСОБА_5 наслідки такого розгляду, в тому числі і неможливість в подальшому оспорювати фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку, з чим він погодився і погодився його захисник (а.с. 186 /зворот/).

За таких обставин, учасники судового розгляду, в тому числі і захисник засудженого, були позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку, у зв'язку з чим доводи адвоката про неправильне вирішення справи в частині цивільного позову не підлягають задоволенню.

Відповідно до вищенаведеного не підлягають задоволенню і доводи прокурора про виключення з мотивувальної частини вироку посилання на грубе порушення ОСОБА_5 п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б) ПДР України які, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв'язку з настанням тяжких наслідків. Ці доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони також відносяться до фактичних обставин справи, на апеляційне оскарження яких сторони не мають права в даній кримінальній справі.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 365, 366, 373 КПК України (в редакції 1960 року) та п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника, адвоката ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_5, задовольнити частково, а апеляцію прокурора Данилової А.Г. залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2012 року відносно ОСОБА_5, в частині призначеного покарання, змінити.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Судді апеляційного суду: