18.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/966/2013р. Головуючий

в першій інстанції Рубан М.В.

Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Єфімової В.О., Сундукова В.М.,

при секретарі: - ОСОБА_3,

за участю: - представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_15, треті особи - ОСОБА_16, ОСОБА_9, приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_10, про визнання договору довічного утримання недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір довічного утримання від 31 березня 2012 року, застосувати реституцію у вигляді зобов'язання КП «БТІ та ДРОНМ» скасувати державну реєстрацію вказаного договору, стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 400 гривень та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., вирішити питання про судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір був укладений під впливом обману зі сторони відповідача, а також у зв'язку із зловмисною домовленістю між відповідачем та третіми особами та перевищенням повноважень при здійсненні правочину. У зв`язку з зазначеними діями відповідача позивачу було завдано матеріальну шкоду в розмірі 400 гривень, які були ним сплачені за отримання копії договору та довіреностей. Незаконними діями відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду яка виразилася у тому , що позивач протягом довгого часу не може проживати в своїй квартирі, вимушена проживати у родичів в обмежених умовах, у зв`язку з чим зазнає дискомфорт та переживає постійний стрес.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 - було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду 30 січня 2013 року з підстав неповного встановлення обставин, що мають важливе значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову виходив з того, що доводи позивача та його представника щодо укладення договору довічного утримання у результаті введення в оману позивачки, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, є лише припущеннями та не ґрунтуються на належних доказах.

З данними висновками не може погодитися колегія суддів.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 30.06.1993 року ОСОБА_6 є власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с.9).

16.03.2012 року ОСОБА_6 уповноважила довіреністю ОСОБА_16 укласти з ОСОБА_15 договір довічного утримання (догляду) з зобов`язанням забезпечити медичний догляд, щомісячне прання білизни до ліжка, безкоштовне довічне проживання та користування квартирою АДРЕСА_1 та підписати його на умовах та за ціну за його розсудом, бути її представником з усіма необхідними повноваженнями у органах державної влади та місцевого самоврядування, управляти та розпоряджатися всім її майно, відповідно до цього укладати усі дозволені законом договори по управлінню та розпорядженню всім майном, яке належить та буде належати їй. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (а.с.6).

22 березня 2012 року ОСОБА_6 було складено заповіт, відповідно до якого все рухоме та нерухоме майно, яке належало їй на праві власності, вона заповіла ОСОБА_11 та ОСОБА_15. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори Шагаровою І.В. (а.с.8).

27 березня 2012 року ОСОБА_16, діючи від імені ОСОБА_6, у порядку передоручення, уповноважив ОСОБА_9 укласти з ОСОБА_15 договір довічного утримання (догляду) з зобов`язанням забезпечити медичний догляд, щомісячне прання білизни до ліжка, прибирання квартири, сплату комунальних послуг і забезпечення ОСОБА_6 безкоштовне довічне проживання та користування квартирою АДРЕСА_1, та підписати його на умовах та за ціну за її розсудом. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (а.с.7).

31 березня 2012 року між ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_9, та ОСОБА_15, було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_6 (в особі представника) передала у власність ОСОБА_16 квартиру АДРЕСА_1, що належала їй на праві власності. Відповідно до п.7 цього договору ОСОБА_15, зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_6, забезпечити медичний догляд, щомісячне прання білижни до ліжка, прибирання квартири, сплату комунальних послуг і забезпечити ОСОБА_6 безкоштовне довічне проживання та користування вищевказаною квартирою. Вартість матеріального забезпечення за згодою сторін складає 800 грн. у місяць (а.с.5).

З пояснень позивачки вбачається, що про існування зазначено договору довічного утримання вона не знала, про його існування дізналася тільки коли звернулася до органів «БТІ та ДРОНМ» СМР, щоб отримати дублікати документів на її квартиру. Щодо укладення довіреності на ім`я ОСОБА_16 позивачка пояснила, що вона була укладена для того, щоб ОСОБА_16 допоміг їй відновити деякі документи на її квартири та здійснити дії, скеровані на поліпшення добробуту позивача, при цьому відповідач не пояснив, що у його наміри входить укладення через посередників договору довічного утримання. За надану ним допомогу позивачка пообіцяла заповісти йому ? частини свої квартири.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що у довіреності, яка була видана на ім`я ОСОБА_16 та у дорученні, наданом у порядку передоручення, ОСОБА_9 не було зазначено істотних умов укладення договору довічного утримання, а саме: яке рухоме або нерухоме майно позивач доручає передати у власність відповідачу. У довіреності взагалі не зазначається про доручення передати у власність відповідача квартиру позивача.

Відповідач та представники замовчали, що квартира переходить у власність відповідача.

Таким чином, можливо погодитися з доводами позивача, що договір довічного утримання було укладено з перевищенням повноважень, наданих за довіреністю.

Відповідно до ч.1 ст. 1003 у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії,які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Крім того колегія суддів звертає увагу на порушення вимог діючого законодавства при наданні ОСОБА_16,у порядку передоручення, довіреності на ім`я ОСОБА_9 та неповідомлення про укладення договору довічного утримання позивачу.

Відповідноо до ч.1 ст.1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем було належним чином доведено ті обставини, що спірна квартира перейшла у власність ОСОБА_16 з порушенням вимог діючого законодавства, поза волею позивачки, шляхом введення її у оману у формі замовчування істотних умов. Договір не був схвалений позивачкою. У зв`язку з чим квартира АДРЕСА_1 підлягає поверненню у власність ОСОБА_6 та, як наслідок, підлягає скасуванню реєстрація цієї квартири за ОСОБА_16

Також колегія суддів вважає, що враховуючи ті обставини, що у судовому засіданні було встановлено, що відчуження квартири відбулося поза волею позивачки, застосовуючи обман, то вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості в якості відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню сума у розмірі 500 грн.

Витрати , понесені на сплату нотаріальних послуг у розмірі 400 грн. (а.с.17) не можна розцінювати як матеріальну шкоду, тому у цій частині позову слід відмовити.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням та при неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, та на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, п.1 ч.1 ст.309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 січня 2013 року скасувати.

Договір довічного утримання від 31 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_9, що діяла від імені ОСОБА_6, з одного боку, та ОСОБА_15, з іншого боку, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №904 - визнати недійсним.

Повернути у власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. Скасувати державну реєстрації цієї квартири за ОСОБА_15.

Стягнути з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_6 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.П.Клочко

Судді: В.О.Єфімова

В.М.Сундуков