Справа № 22Ц - 2701/2008 р.                                              Головуючий  у 1-й інстанції Дутчак І.М.

Категорія  25                                                                         Доповідач у 2-й інстанції Поліщук М.А.      

                                                                 

                                                   У Х В А Л А 

                                        ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16  вересня  2008 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

 

                                головуючого - судді Антоненко В.І.

                                суддів:  Касьяненко Л.І., Поліщука М.А.

                                при секретарі  Рудзінській І.С.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення  Броварського  міськрайонного суду Київської області від 14  травня  2007  року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа: Міністерство  внутрішніх справ  України  про стягнення  страхової суми.

            Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної  скарги, колегія суддів,-

 

                                                     В С Т А Н О В И Л А:

     У лютому 2007  року  ОСОБА_1. звернувся  до суду з вказаним позовом  до  ВАТ «НАСК Оранта»  про стягнення 106 662грн. 08 коп. страхової суми.

 

     В позовній заяві зазначив, що з 1970 року по 2000 рік проходив службу в органах внутрішніх справ України. Відповідно до ст.23 Закону України „Про міліцію” підлягав обов”язковому державному страхуванню. Згідно   висновку обласної спеціалізованої МСЕК від  6 грудня 2005 року  йому встановлено другу групу інвалідності в зв”язку з виконанням  службових обов”язків на ЧАЕС під час проходження служби в органах Міністерства внутрішніх справ. В зв”язку із встановленням другої групи інвалідності   НАСК „Оранта” виплатила йому страхове відшкодування в сумі 32 494 грн. Проте пізніше позивач дізнався, що НАСК „Оранта” нарахувала та виплатила йому страхове відшкодування у значно меншому розмірі, ніж повинно бути виплачене. Зокрема, страхове відшкодування повинно було нараховуватися у розмірі чотирирічного  грошового утримання від щомісячного  грошового утримання в  розмірі

2894 грн.96 коп., а фактично йому нараховане страхове відшкодування від щомісячного грошового утримання у  меншому розмірі. Тобто, без належних правових підстав йому не сплачено 106 662грн. 08 коп.

Рішенням  Броварського  міськрайонного суду Київської області від 14  травня  2007  року  позов задоволено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі  106 702грн., витрати на правову допомогу в сумі 5200грн. та 30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього  111 932грн., а на користь держави судовий збір в сумі 1067грн.

 

     В апеляційній скарзі  ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові з підстав порушення  норм матеріального та  процесуального права.

 

     Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд із таких підстав.

 

     З  1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, призначення якого полягає у визначенні повноважень адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядку звернення до адміністративних судів і порядку здійснення адміністративного судочинства.

 

     Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 

     Частиною 2 статті 4 цього ж Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

 

     Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності та спори з приводу прийняття громадян на публічну службу,  її проходження  та  звільнення  з цієї служби.

 

     Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 

     Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна ( невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування ( п.15 ч.1 ст.3 КАС України).

 

     Адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, як це передбачено п.1 ч.1 ст. 18 КАС України, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам ( п.2 ч.1.ст.3 КАС України).

 

     Як вбачається з матеріалів справи Зинич М.В. проходив службу в органах внутрішніх справ України, був звільнений зі служби через хворобу. У зв”язку з погіршенням стану здоров”я йому

6 грудня  2005 року Київською обласною спеціалізованою МСЕК була встановлена друга група інвалідності довічно. Причиною інвалідності є захворювання, пов'язане з виконанням службових обов”язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС.

 

     Відповідно до ст. 23 Закону України „Про міліцію” позивач підлягав державному обов”язковому особистому страхуванню на суму десятирічного грошового утримання.

 

     Після звернення позивача до НАСК „Оранта„ про виплату страхових сум, передбачених ст. 23 Закону України „ Про міліцію” , постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 1992 року № 627 „ Про внесення змін до Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки”,  які діяли на час виникнення правовідносин і відповідно до яких для зазначених осіб передбачена виплата страхових сум за рахунок коштів державного бюджету,  НАСК „Оранта”  виплатила    ОСОБА_1  страхове відшкодування  у  сумі,  як зазначив позивач - 32494 грн.

     Згідно з Законом зобов'язання за державними обов'язковим страхуванням покладені на державу або на державний орган, якому делеговані відповідні повноваження. Відповідно до нормативних актів страхові платежі з державного особистого   страхування зазначених осіб, отримані відповідним органом з державного бюджету,  вносилися на спеціальний рахунок  страховика     НАСК „Оранта”,  який здійснював виплату страхових сум.

     З  2 січня 2007 року порядок виплати зазначених сум змінився відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 „ Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті ) або інвалідності працівника міліції», згідно з якою обов'язок з виплати одноразової грошової допомоги покладається на МВС України, яке приймає відповідне рішення.  МВС України також зобов'язано завершити виплати страхової суми та одноразової допомоги, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року. З січня цього року  кошти для проведення  виплат ВАТ ”НАСК ” Оранта” не перераховуються.

     Таким чином, відповідно до вищезазначених положень чинного законодавства  з 1 січня 2007 року  належним відповідачем в усіх справах  про стягнення одноразової грошової допомоги  в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, залежно від того, у якому органі він проходив службу, є Міністерство внутрішніх справ України, ГУМВС та УМВС України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

     Виходячи з вищенаведеного, між сторонами виник спір, який пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби, а відтак, є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції.

     Проте суд, розглядаючи справу  після 1 вересня 2005 року (після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України) за правилами позовного провадження, встановленими Цивільно-процесуальним кодексом України, дійшов помилкового висновку про наявність цивільно-правового   спору.

     За таких обставин, коли судом допущено порушення норм процесуального законодавства, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про  розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

 

 На підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія  суддів,-

 

                                                         у х в а л и л а :

 

          Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

 

          Рішення  Броварського  міськрайонного суду Київської області від 14  травня  2007  року     скасувати,      справу направити на  новий розгляд до суду  першої інстанції.

 

         Ухвала апеляційного суду набирає  законної сили з моменту  проголошення і може

     бути      оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох 

     місяців  з    дня набрання  законної сили.

 

                          Головуючий :

 

                          Судді :