РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/463/13Головуючий суду першої інстанції:Бєлякова В.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

"08" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.,

СуддівПритуленко О.В., Кустової І. В.,

При секретаріМартиненко М. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на своє утримання у зв'язку з продовженням навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вимогами про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання у зв'язку з продовженням навчанням у розмірі 700 гривень щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення нею 23 річного віку.

Позов мотивований тим, що позивач, продовжуючи навчання в установі вищої професійної освіти «Уральська державна медична академія» Міністерства охорони здоров'я та соціального розвитку Російської Федерації, проживає на території іншої держави, немає ніяких джерел доходу крім допомоги матері, оскільки денна форма навчання позбавляє можливості мати самостійний заробіток, тому позивач потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, який є її батьком. Свій обов'язок відповідач добровільно не виконує, хоча має таку можливість.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 15 січня 2013 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача, аліменти на її утримання у розмірі 700 грн., щомісячно, починаючи з 02 січня 2012 року до 31 серпня 2017 року; право на одержання аліментів припиняється у випадку припинення навчання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 27 лютого 2013 року внесені виправлення у резолютивну частину вказаного рішення та визначено, що аліменти підлягають стягненню, починаючи з 02 січня 2013 року.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.

У апеляційній скарзі йдеться про те, що суд безпідставно послався на положення частини 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) нібито про визнання позову відповідачем, оскільки з положеннями вказаної норми та наслідками її застосування він не ознайомлений.

Апелянт вказує, що судом не з'ясоване матеріальне становище позивача, яка взагалі не потребує такої допомоги, оскільки знаходиться на утриманні фактичного чоловіка; не врахований також його матеріальний стан, розмір його доходів за 2012 рік, факт стягнення з нього аліментів на іншу дитину; наявність на його утриманні хворої матері, яка потребує постійного догляду та фінансової підтримки; стан здоров'я відповідача, також потребує значних витрат на лікування.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить її відхилити, вважаючи доводи скарги неспроможними та необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є батьком позивачки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є студенткою першого курсу денного відділення стоматологічного факультету Державної бюджетної освітньої установи вищої професійної освіти «Уральська державна медична академія» Міністерства охорони здоров'я та соціального розвитку Російської Федерації. Час закінчення навчання 31 серпня 2017 року (а.с. 7, 8).

Правовідносини з приводу надання допомоги повнолітній дитині на період її навчання, що виникли між сторонами, регулюються статтею 199 СК України.

За правилами цієї правової норми, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання та у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу.

Положеннями статті 200 СК України встановлено, що розмір аліментів на повнолітню дитину визначається у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач потребує матеріальної допомоги, яку відповідач у змозі їй надавати, але, вирішуючи питання про розмір аліментів, неповно врахував його матеріальне становище, пославшись лише на те, що відповідач має нерегулярний дохід (без визначення його розміру).

Крім того, визначаючи кінцевий термін сплати аліментів датою закінчення навчання - 31 серпня 2017 року, суд припустився порушень положень ч. 1 ст. 199 СК України, якою визначений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей у зв'язку з продовженням ними навчання до 23 років. Як свідчать матеріали справи, цього віку позивач досягає 23 січня 2017 року (а.с. 8).

Заперечуючи проти ухваленого рішення, відповідач посилається на те, що він, як суб'єкт підприємницької діяльності, має незначний дохід, зокрема, за 2012 рік сукупний дохід складає 21215 грн., що підтверджується даними податкової декларації (а.с. 31, 37).

Крім того, має неповнолітню дитину, на утримання якої до нього матір'ю позивачки пред'явлений позов про стягнення аліментів.

Також апелянт посилається на незадовільний стан свого здоров'я, в підтвердження чого надав виписку з історії хвороби, згідно якої з 22 серпня 2011 року по 12 вересня 2011 року він проходив стаціонарне лікування у місцевій лікарні (а.с. 35), та незадовільний стан здоров'я своєї матері (а.с. 36).

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо його стану здоров'я та знаходження на його утриманні хворої матері - пенсіонерки належними доказами не підтверджені, тому вони не заслуговують на увагу і не можуть бути враховані при визначені розміру аліментів.

Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про пред'явлення до відповідача позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, оскільки на час ухвалення оскарженого рішення це питання не було вирішено.

Обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи слід визнати довід апелянта про неповне врахування судом розміру його доходів від підприємницької діяльності - 21215 грн. за 2012 рік, з урахуванням чого колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає зменшенню до 500 гривень щомісячно, при цьому, судом також врахована думка апелянта у засіданні суду апеляційної інстанції.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції розглянув справу у загальному порядку відповідно до цивільно-процесуальних норм, із застосуванням норм СК України, зокрема, й ст. 182 СК України щодо врахування матеріального становища сторін при визначенні розміру аліментів.

Проте, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції одночасно, беручи до уваги заяву позивача про визнання ним позову, також послався на застосування положень частини 4 статті 174 ЦПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає заслуговуючими на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання суду на частину 4 статті 174 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять виконання судом вимог положень частини 2 цієї статті щодо роз'яснень відповідачу наслідків визнання ним позову, що свідчить про порушення норм процесуального права, зокрема, й частини 4 статті 10 ЦПК України, якою встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вказане порушення норм процесуального законодавства не може бути визнано підставою для скасування судового рішення в силу положень ч. 3 ст. 309 ЦПК України, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 1 та 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року в частині визначення розміру аліментів на повнолітню дитину та строку їх сплати змінити:

зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 до 500 (п'ятисот) грн. щомісячно, до досягнення нею 23 років - до 23 січня 2017 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова