ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа № 5008/535/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів С.Бойко

М.Хабіб

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз",м. Ужгород № 07/1990 від 09.06.2011

на рішення господарського суду Закарпатської області від 01.06.11

у справі № 5008/535/2011

за позовом: ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України",м. Київ в особі філії управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Закарпатгаз", м. Ужгород

про стягнення 1 015 118,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Яцишин І.В. -представник (довіреність № б/н від 24.12.10);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не поступило.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.06.11 у справі № 5008/535/2011 (суддя Л.Якимчук) позов ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" задоволено: вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі філії управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»суму 1 015 118, 75 грн., з яких 761 339, 73 грн. інфляційні та 253 779, 02 грн. три проценти річних, а також 10 151, 18 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 236, 00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області, відповідач - Публічне акціонерне товариство "Закарпатгаз" - подав апеляційну скаргу. Зокрема, скаржник посилається на те, що 06.06.11 набрав законної сили Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію», у зв'язку з чим скаржник вважає, що між сторонами відсутній предмет спору. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Закарпатської області від 01.06.11 у справі № 5008/535/2011 скасувати, винести ухвалу, якою провадження у справі за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", м. Київ, в особі філії управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Закарпатгаз" про стягнення 1 015 118,75 грн. припинити .

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.11 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.11.

Позивач -ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" -проти доводів скаржника заперчив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Закарпатської області від 01.06.11 у справі № 5008/535/2011 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 03.08.11 представник позивача підтримав доводи та заперечення, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання 03.08.11 скаржник явки повноважного представника не забезпечив. 02.08.11 на адресу суду поступила телеграма № 66, в якій скаржник просить розгляд справи відкласти у зв'язку з відрядженням представника відповідача.

Оцінюючи подане відповідачем клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання скаржника на неможливість забезпечення явки повноважного представника документально не підтверджені жодними належними доказами. Крім того, згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). Суд також наголошує, що проти задоволення клопотання скаржника заперечив представник позивача. За таких обставин, беручи до уваги п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.11, апеляційна скарга розглядається за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Закарпатської області від 01.06.11 у справі № 5008/535/2011 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Господарським судом Закарпатської області при розгляді спору між сторонами вірно встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.10 у справі № 10/17, рішення господарського суду Закарпатської області від 15.09.10 скасовано, вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі Філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»суму 4 229 650, 34 грн. основного боргу за послуги по транспортуванню мережами трубопровідного транспорту. Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.10 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.10 залишено без змін.

Господарським судом Закарпатської області належним чином проаналізовано факти, встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.10 у справі № 10/17. Зокрема, вказаною постановою встановлено, що на виконання умов договорів № 01-ЗАК та № 07/1 від 21.02.05 Дочірньою компанією «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі Філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»надано відповідачу послуги по одоризації, редукуванню та транспортуванню природного газу для потреб населення і передачі його в газові мережі відповідача в обсягах, передбачених вказаними договорами. Беручи до увагу часткову оплату відповідачем одержаного від позивача в період з січня 2002 року по грудень 2005 року природного газу, а саме на суму 34 418 509, 77 грн., Львівським апеляційним господарським судом вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 4 229 650, 34 грн. заборгованості за договорами № 01-ЗАК та № 07/1 від 21.02.05.

Колегія судів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом ст. 14 ЦК України щодо виконання цивільних обов'язків в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Вірно застосовано господарським судом також ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України щодо обов'язку належного виконання зобов'язань сторонами.

Розглядаючи позовні вимоги ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" про стягнення з відповідача стягнути з нього 761 339, 73 грн. інфляційних та 253 779, 02грн. трьох відсотків річних за період з 01.03.09 по 01.03.11, а саме з часу звернення до суду з позовом у справі № 10/17 , суд першої інстанції вірно застосував до правовідносин між сторонами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України щодо припинення господарського зобов'язання виконанням, проведеним належним чином. Господарським судом першої інстанції вірно застосовано при вирішенні спору між сторонами норми ч. 1 ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки факт невиконання відповідачем взятих на себе згідно договорів № 01-ЗАК від 09.01.02 та № 07/1 від 21.02.05 зобов'язань щодо оплати послуг по транспортуванню природного газу населенню встановлений потановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.10 у справі № 10/17, яка вступила в законну силу та, у відповідності до ст. 35 ГПК України, має преюдиційне значення, позовні вимоги про стягнення з відповідача 761 339, 73 грн. інфляційних та 253 779, 02 грн. трьох відсотків річних за період з 01.03.09 по 01.03.11 підлягають до задоволення як такі, що ґрунтуються на нормах чинного матеріального права.

Щодо посилань скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі на те, що з моменту відкриття виконавчого провадження інфляційні втрати та 3% річних не підлягали нарахуванню, то колегія суддів наголошує, що згідно з ст.ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу, так само як і постанова про відкриття виконавчого провадження, не є підставою для припинення грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань скаржника на те, що 06.06.11 набрав законної сили Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію», у зв'язку з чим скаржник вважає, що між сторонами відсутній предмет спору, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 2.2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01 січня 1997 року по 01 січня 2011 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. У відповідності до ч. 2.5. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природній газ та електричну енергію" списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частину першу статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 14 такого змісту: списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природній газ та електричну енергію"). Отже, зазначені норми підлягають застосуванню лише на стадії виконавчого провадження і не можуть застосовуватися на стадії судового розгляду спору. Крім того, станом на день розгляду спору, порядок списання заборгованості відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" Кабінетом Міністрів України не встановлений.

Таким чином, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 01.06.11 у справі № 5008/535/2011 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 01.06.11 у справі № 5008/535/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий-суддя Д.Новосад

Суддя С.Бойко

Суддя М.Хабіб