УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 108\10438\12 Суддя у І-й інстанції: Кузьміна О.М.
Провадження №11/191/49/13 Суддя-доповідач: Іванченко О.Ю.
09 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого судді Гриценка Ю.Ф.
Суддів: Іванченка О.Ю.,
Белоусова Е.Ф.
за участю: прокурора Лесіна С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Керченського міського суду АР Крим від 26 лютого 2013 року про направлення прокурору м. Керчі АР Крим для організації додаткового розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Борисів Мінської області Республіки Білорусь, громадянина Республіки Білорусь, який має середньо-спеціальну освіту, не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Керченського міського суду АР Крим від 26 лютого 2013 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України направлено прокурору м. Керчі АР Крим для організації додаткового розслідування, з посиланням на неповноту і неправильність досудового слідства, яку неможливо усунути в судовому засіданні.
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько о 17 годині він, будучі в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_3, що належав ОСОБА_5, вивів ОСОБА_6 до огорожі домовлодіння, що межує з будинком АДРЕСА_4 і попросив його перелізти через огорожу. Після того, як ОСОБА_6 переліз через огорожу та, послизнувшись, впав на землю, ОСОБА_3, реалізуючи злочинний умисел на позбавлення особи життя, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, вибравши спосіб вбивства шляхом удушення, сів зверху на лежачого обличчям донизу ОСОБА_6 і руками здавив органи шиї. Від асфіксії у результаті здавлювання органів шиї, ОСОБА_6 помер. Наступного дня ОСОБА_3 труп сховав в колодязі у дворі будинку АДРЕСА_5.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.
На вищевказану постанову прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію.
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Свої доводи мотивує тим, що висновки суду про неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунена в судовому засіданні, не відповідають дійсним обставинам справи, наявним матеріалам і положенням кримінально-процесуального закону.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 КПК України і п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунена в судовому засіданні.
Досудове слідство визнається неправильним в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій та прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Неповним визнається досудове розслідування тоді, коли під час його провадження, всупереч вимогам ст. 22 КПК 1960 року, не були досліджені або були досліджені поверхово чи однобічно обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Всебічність дослідження означає висунення і перевірку всіх можливих версій загального характеру щодо події злочину, окремих версій щодо мотиву і мети вчинення злочину, а також однакове ретельне виявлення обставин, що підтверджують вину обвинуваченого або спростовують її.
Подія злочину, відповідно до ст. 64 КПК 1960 року, є обставиною, яка при провадженні досудового слідства підлягає доказуванню у кримінальній справі, і включає низку елементів - час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину. Спосіб вчинення злочину повинен бути встановлений по кожній кримінальній справі, незважаючи на те, має він значення для кваліфікації даного злочину, чи ні.
Згідно з положеннями статей 73, 74 КПК 1960 року показання підозрюваного (обвинуваченого) підлягають перевірці. Визнання підозрюваним (обвинуваченим) своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі.
У разі зміни підсудним показань, даних під час досудового слідства, суд повинен з`ясувати причину цього, ретельно перевірити його показання і дати їм належну оцінку.
Для того, щоб вирішити питання про допустимість зізнання (явки з повинною), треба перевірити, яким шляхом воно було отримане, з`ясувати причини відмови особи від своїх показань, даних під час досудового слідства, перевірити чи підтверджується зізнання особи сукупністю інших доказів.
Повертаючи справу прокурору для організіції проведення додаткового розслідування, суд першої інстанції виходив з того, що досудове слідство проведено неповно, однобічно, з обвинувальним ухилом.
Так, за основу доведеності вини ОСОБА_3 органом досудового слідства прийняті його зізнавальні показання, які при провадженні досудового розслідування, у порушення вимог ст. 73, 74 КПК 1960 року, перевірені не були.
Крім того, у порушення ст. 64 КПК 1960 року, органом досудового слідства належно не встановлені обставини злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, як спосіб вчинення вбивства органи досудового слідства та прокурор при зміні обвинувачення в суді інкримінують ОСОБА_3 здавлювання органів шиї, внаслідок якого у ОСОБА_6 настала асфіксія та він помер (а.с. 164-165). Проте, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 16-м від 11 вересня 2012 року, причина смерті ОСОБА_6 не встановлена, в зв`язку з вираженим скелітірованієм трупа (а.с.52-69).
З протоколу допиту обвинуваченого випливає, що у своїх первинних поясненнях ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_6 вбив ОСОБА_5, а він тільки допоміг сховати труп. В ході досудового розслідування ОСОБА_3 свої показання змінив та визнав вину, пояснивши початкові показання страхом перед кримінальною відповідальністю і вказав на інше місце вчинення злочину - будинок АДРЕСА_4 (а.с.5-6). На стадії судового розгляду ОСОБА_3 знов відмовився від своїх показань та надав детальні пояснення щодо обставин вчинення злочину.
Жодна версія, надана ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування, органами досудового слідства не перевірялася, обставини, що складають предмет доказування і підлягають перевірці на стадії досудового розслідування не з`ясовані.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 368 КПК 1960 досудове слідство в усякому разі визнається неповним, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а також, коли всебічно і повно не досліджені обставини, на підставі яких встановлюється суб`єктивна сторона злочину: вина, її форма, мотиви здійснення злочину.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неповноту та однобічність досудового слідства, оскільки в ході досудового розслідування не встановлений мотив вчинення злочину, не усунені суттєві протиріччя в показаннях свідків, самого обвинуваченого відносно обставин, які підлягають перевірці саме на стадії досудового розслідування, а тому не можуть бути усунені в ході судового слідства, зокрема шляхом дачі судових доручень, в порядку статті 315 КПК 1960 року.
Враховуючи, що при провадженні досудового слідства, відповідно до ст. 64 КПК 1960 року, підлягають доказуванню не тільки обставини, що викривають обвинуваченого, але і такі, що його виправдовують, колегія суддів вважає, що при проведенні досудового слідства була допущена така неповнота, яка не може бути усунена судом в рамках судового розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що досудове слідство проведено поверхово, судом були застосовані всі засоби для встановлення істини по справі, допитані всі свідки, досліджені матеріали справи і встановлено неправильність та неповноту досудового слідства, які неможливо усунути під час судового розгляду справи.
Таким чином, на думку колегії суддів, висновок суду про те, що неповнота і неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні є обґрунтованим, а тому апеляція прокурора підлягає відхиленню, а справа направленню прокурору для організації додаткового розслідування.
Керуючись ст. ст. 281, 365, 366, 367, 377 КПК 1960 року, п. 10 Розділу XI «Перехідні положення» Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Постанову Керченського міського суду АР Крим від 26 лютого 2013 року про направлення прокурору м. Керчі АР Крим для організації додаткового розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.
С У Д Д І :
Ю.Ф. Гриценко О.Ю. Iванченко Е.Ф. Белоусов