2-515/2008p.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

22 лютого 2008 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючої - судда Кудіної AG.

при секретарі Ільїної Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства , ДІахтарськвугілля" про стягнення вартості вугілля та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

2 січня 2008 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення вартості не отриманого побутового вугілля та моральної шоди. Позов мотивує тим ще його батько- Лучанінов MM. працював прохідником на ОП „шахта Іловайська" ДП ДПахтарськантрацит" більш ніж 20 років. У 1980 році батько отримав інфаркт, та 27 лютого 1980 року його визнано інвалідом 2 групи, і по досягненню 50-річчя вийшов на пенсію. Батько отримував на шахта „Іловайська" безоплатно побутове вугілля, але у 1992 році після другого інфаркту помер. Після смерті батька мати позивача - ОСОБА_2 отримувала пенсію за втратою годувальника та безоплатне побутове вугілля на шахті „Іловайська". Мати щорічно два рази на рік виписувала вугілля, але за виною відповідача отримати та вивезти його не змогла. Після смерті матері у 1998 році позивач звернувся до керівництва шахти „Іловайська" з проханням отримати заборгованість по побутовому вугіллю, яка утворилася перед його матір'ю, була розроблена виборка з бухгалтерської та складської документації кількості невивезеного вугілля. Заборгованість за 1993-1998 pp. перед ОСОБА_2 склала 26,550 т. побутового вугілля. Позивач мешкав в одному будинку з батьками, після смерті батька - з матір'ю, разом харчувалися, вели спільне господарство. Після смерті матері позивач при оформленні спадщини бажав включити вугілля в склад спадщини, проте нотаріус йому в цьому відмовила. Керівництво шахти „Іловайська" під час неодноразових прийомів запевняло позивача, що поверне заборгованість, про те цього не робило. Керівництво шахти постійно змінюється, і пізніше йому була дана відповідь, що право на безоплатне забезпечення не спадкується, та щоб він не звертався до них за заборгованістю по вугіллю. Повивач не згоден j відповідачем, вважає, що він має право на отримання вартості не отриманого його матір'ю побутового вугілля, крім того, шахта видала йому довідку яка підтверджує заборгованість по побутовому вугіллю. Тому просить стягнути з відповідача на його користь вартість невивезеного з вини шахти „Іловайська" вугілля перед його матір'ю - ОСОБА_2 у розмірі 13769,89 грн. Крім того, просить стягнути у відшкодування моральної шкоди 63000 грн., пояснюючи що не видачею побутового вугілля для опалення будинку та приготуванню їжі, йому та його матері було нанесено моральну шкоду, яка заключається в душевних стражданнях, які пришилося претерпіти у зв'язку із протиправними діями керівництва ОП „Шахта „Іловайська" ДП ,Шахтарськантрацит" у відношенні позивача та його матері, яка дуже важко переносила знущання, а він не міг на це спокійно дивитися і дуже душевно страждав. Душевні страждання носили стійкий характер, тому що/ носили тривалий період з 1993 по 1998 роки. Стан здоров'я матері погіршувався, і вона померла у кінці листопада 1998 року. За цей період мати позивача не змогла отримати та вивезти 9 машин побутового вугілля. Моральна шкода тривала більш 6 років, це постійні нервові моральні страждання. Позивачу пришилося купувати вугілля ведрами, всі гроші сім'ї уходили на закупівлю вугілля та дров для опалення будинку. Мати позивача не могла оформити

2

субсидію на вугілля, так як за документами вона вугілля виписала. У зв'язку із тим, що більша частина бюджету сім?ю уходила на закупівлю вугілля, він з матір'ю був вимушений погано харчуватися, не було можливості реалізовувати свої звички та бажання, чим порушувався нормальні життєві зв'язки. „Шахта Іловайська" має стабільний прибуток і гроші у неї є.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що вимоги позивача не базуються на діючому законодавстві і просить в позові відмовити тому що позивач не довів свої права вимагати від них таких дій, а саме, сплачувати вартість начебто не отриманого його матір'ю побутового вугілля. Отримання безоплатного побутового вугілля являється соціальної гарантією і код» осіб, які мають на неї права, передбачено законодавством, позивач до цього кола не відноситься. Право на отримання безоплатного вугілля мала мати позивача - ОСОБА_2, яка під час життя не зверталася за захистом своїх прав. Спадкування ж права на соціальні гарантії законодавством не передбачено. Крім того, позивач звернувся до суду з позовом у 2008 році, проте як його мати померла у 1998 році. Питання про понввденюг термінів долг звернення до суду ї позовом ним не ставиться. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не обгрунтовані ніякими документами, не наведено закон, яким передбачено ці вимоги. Також вважає, що позивач не має права на стягнення моральної шкоди, оскільки він не працював на підприємствах вугільної промисловості не знаходився в трудових відносинах с ДП ,Шахтарськантрацит", тому відповідач не причиняв йому моральної шкоди. Крім того позивач не обгрунтував розмір -моральної шкоди, який безпідставно зависив.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 43 Гірничого закону України передбачає права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств. Згідно цієї статті підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб: пенсіонерам , які пропрацювали на підприємстві на підземних роботах 10 та більше років, також сім'ї працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відпрацював на підземнгог роботах більше 1Q років та вийшов на пенсію з шахти „Іловайська" ДП ,ДІахтарськантрацит".

Згідно Інструкції про порядок забезпечення працівників підприємств і організацій Мінвуглепрома України паливом на побутові потреби, затвердженої 22.05.1995 р. Міністром вугільної промисловості, правом безкоштовного отримання вугілля користуються пенсіонери, які пропрацювали на підземних роботах не менше 10: років, сім'ї загинувших на виробництві : жінка, батьки, діти, або інші непрацездатні утриманці, які отримують пенсію по втраті годувальника.

Таким чином, судом встановлено, що право на отримання безоплатного палива на побутові потреби на підприємстві після смерті ОСОБА_1 мала ОСОБА_2, яка не зверталась до суду з позовом про стягнення на її користь вартості не отриманого нею безоплатного вугілля та стягнення моральної шкоди, та померла в 1998 році, позивач же такого права не має.

Галузевою Угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими

державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній

галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з змінами на 21.05 2007

р.) закріплені такі ж норми, як і в вищевказаній Інструкції.

Ст.Л22? ЦК України передбачає право на отримання членами родини спадкодавця сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцю але не були отримані ним при житті.

3

В даному випадку право на отримання ОСОБА_2 безоплатного вугілля відноситься до соціальних гарантій, які розповсюджуються виключно на круг осіб, які встановлені Гірничим законом України.

Ст.. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила при наявності його вини.

Звертаючись у суд з позовом про етягнення моральної шкоди, позивач обґрунтовує свої вимоги душевними стражданнями його матері, та його особистими переживаннями. Суд не може брати до уваги обґрунтування позивачем моральних страждань його матері, оскільки вони носять особистий характер, та до суду вона не зверталась, тому позивач не може дати оцінку її стражданням. Сам же позивач в трудових відносинах з відповідачем на знаходився, ніколи не працював в гірничній галузі, нрава на отримання безоплатного вугілля не мав, тому відповідач не міг причинити йому моральних страждань.

Крім того, згідно ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

ОСОБА_3 померла у 1998 році, позивач звернувся до суду з позовом у 2608 році, пропустивши передбачений законодавством строк позовної давності, і суд не знаходить підстав для його поновлення.

На підставі вищевикладеного суд вважає необхідним в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Поскольку позивач не сплатив вудові витрати при подачі позову в суд, то їх треба з нього стягнути при винесені рішення.

Куруючись Гірним Законом України, Інструкцією про порядок забезпечення працівників підприємств і організацій Мінвуглепрома України паливом на побутові потреби, Галузевою Угодою, ст..ст.23,1167,1227 ЦК України, ст.хт. 10,11,60,212,213,214 ЦПК Украши,суд,-

ВИРЇЇІІИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути а ОСОБА_1 MLM. на користь держави держмито в сумі 146 rpiL20 коп. (р/р 31415537700088 код платежу 22090100 в КДК Донецької області МФО 834016 код ОКПО 24165154 отримувач- місцевий бюджет м.Харцизька) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі ЗО грн. (на р/рах. 31216259700004, отримувач: Держаний бюджет Ворошиловського району міста Донецька, ЄДРПОУ 34686537 МФО 834016 банк: ГУ ДКУ у Донецькій області, код суду 37).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів без подання заяви про оскарження.