Судове рішення #29662526

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 121\9111\12 Суддя у І-й інстанції: Шаповал А.В.

Провадження №11/191/51/13 Суддя-доповідач: Іванченко О.Ю.


18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого судді Гриценка Ю.Ф.

Суддів: Іванченка О.Ю.,

Белоусова Е.Ф.

за участю: прокурора Лесіна С.Л.

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6,


розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7 та апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Орськ, Росії, громадянина України, з середньою освітою, який не одружений, не працює, без визначеного місця проживання; раніше судимий вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 29 квітня 2004 року за ч. 2 ст. 317 КК України до шости років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, звільнений 22 лютого 2010 року в зв`язку з відбуттям строку покарання,

Засуджено за ст. ст. 185 ч. 3, 289 ч. 2, 309 ч. 2 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Міра запобіжного заходу залишена - тримання під вартою - до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 81 КПК 1960 року, -

ВСТАНОВИЛА:


Вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2012 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених за ст. ст. 185 ч. 3, 289 ч. 2, 309 ч. 2 КК України, за те, що в кінці квітня 2012 року, точний час органом досудового слідства не встановлений, проник в гараж, розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 звідки таємно викрав майно ОСОБА_4, а саме: два кисневі балони для підводного плавання вартістю 250 грн. кожен, на загальну сумму 500 грн., металеві труби загальною вартістю 200 грн., металеві вироби на загальну суму 100 грн., слюсарні лещата вартістю 100 грн., після чого ОСОБА_5 з місця злочину втік і викраденим майном розпорядився на свій розсуд, заподіявши тим самим потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну сумму 900 грн.

Також він, ОСОБА_5, в кінці травня 2012 року, точний час досудовим слідством не встановлений, заволодів автомобілем НОМЕР_1, вартістю 9329 грн., який зареєстрований на ОСОБА_8, фактично належить ОСОБА_3 за наступних обставин:

Так, ОСОБА_5, в кінці травня 2012 року, приблизно о 16 годині, знаходячись на дачній ділянці АДРЕСА_2, вирішив незаконно заволодіти автомобілем «ГАЗ-21», державний номер НОМЕР_2, який стояв в гаражі. Підсудний за допомогою кувалди розбив стіну, розташовану праворуч від входу в гараж і проник всередину гаража, після чого відкрив ворота гаража шляхом зривання навісного замка. У подальшому ОСОБА_5 розпорядився вказаним автомобілем на власний розсуд.

Він же, ОСОБА_5, при невстановлених слідством обставинах придбав газетний згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом каннабіс (марихуана), який став зберігати при собі для особистого вживання без мети збуту.

В апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, неповнота судового слідства, а призначене судом покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворісті.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати через суворість призначеного йому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, даним про його особу і ряду пом'якшуючих обставин, та призначити йому більш м`яке покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого та його захисника, які підтримали апеляції, прокурора, який вважав за необхідне апеляції залишити без задоволення, потерпілих, які просили апеляції залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція захисника засудженого підлягає задоволенню, а апеляція засудженого частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК 1960 року прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язанні вжити всіх передбачених законом заходів для повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК 1960 року при проваджені досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1) подія злочину, в тому числі час та інші обставини вчинення злочину;

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

4) розмір шкоди, завданої злочином;

Підставами для скасування судового рішення, відповідно до ст. 367 КПК 1960 року, є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічністю або неповнотою судового слідства.

У відповідності ст. 369 КПК 1960 року вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Крім того, відповідно до вимог ст. 327 КПК 1960 року обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Як видно з матеріалів справи, судом не були дотримані ці вимоги і покладені в основу обвинувачення докази, які не були належним чином перевірені в судовому засіданні, і вони за своїм змістом викликають сумніви.

Згідно ст. 368 КПК 1960 року однобічним або неповним визнається досудове і судове слідство в суді першої інстанції, якщо залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог ст. 334 КПК 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Ст. 323 КПК 1960 року передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії суддів, вирок щодо ОСОБА_5 постановлено з порушенням ст. ст. 323, 334 КПК 1960 року, оскільки суд, в ході судового розгляду не дав оцінку всім доказам у справі в їх сукупності, а лише формально виклав їх, не мотивував, з яких причин він відкинув ті або інші докази, не дав аналіз всім зібраним у справі доказам, зокрема фактичним даним, які містяться в показаннях свідків, підсудного, та інших доказів, на яких ґрунтувалося обвинувачення, чим допустив однобічність і неповноту.

Як встановлено вироком суду першої інстанції, ОСОБА_5 у кінці квітня 2012 року проник у гараж домоволодіння АДРЕСА_1 відкіля викрав майно ОСОБА_4, при цьому, в порушення вимог ст. 334 КПК 1960 року мотивувальна частина вироку не містить спосіб вчинення злочину.

Допитаний в ході апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що майно, яке було викрадене з гаража розташованого у дворі АДРЕСА_1, а саме: два кисневих балона для підводного плавання, металеві вироби належали йому, а слюсарні тиски знаходились у власності всієї родини. Крім вищеперерахованого майна з гаража також було викрадено і інше належне йому майно. При цьому його брат права на це майно не мав, а він згоди на його реалізацію йому не надавав, а тому вважає, що брат разом з ОСОБА_5 викрали його майно. При цьому, органом досудового слідства, потерпілою, була безпідставно визнана його мати ОСОБА_4

Як зазначено у вороку суду першої інстанції ОСОБА_10 в кінці травня 2012 року незаконно заволодів автомобілем «ГАЗ -21» НОМЕР_1, вартістю 9329 грн., який зареєстрований на ОСОБА_8, а фактично належить ОСОБА_3, але з даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодиться не може, оскільки відповідно до наданого ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 27.01.2012 року вищевказаний автомобіль належав у рівних долях, а саме по ? ОСОБА_11 та ОСОБА_3. При цьому, в порушення вимог ст. 334 КПК 1960 року мотивувальна частина вироку не містить спосіб вчинення злочину.

Крім цього, як на досудовому слідстві так і в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_5 винним себе у скоєнні інкримінованих йому злочинах не визнав та поясняв, що все майно, з гаража домоволодіння АДРЕСА_1 він брав разом з ОСОБА_11, який запевнив його, що воно належить йому. Автомобіль він реалізував також з відома ОСОБА_11

Вищевказані обставини судом першої інстанції досліджені поверхнево, належним чином не перевірялись, правова оцінка дана їм не була.

За таких обставин, оскільки судом не усунуті протиріччя, які є у показаннях потерпілих, свідків по справі про належність викраденого майна, його кількості, розміру заподіяної шкоди, способу скоєння ОСОБА_5 злочинів та причетності до них ОСОБА_11 вирок суду не можна визнати законним і обґрунтованим, в силу чого він підлягає скасуванню.

В ході нового судового розгляду справи суду першої інстанції необхідно дати оцінку всім здобутим у справі доказам, дослідити всі докази, і, в залежності від отриманих результатів дати юридичну оцінку діям ОСОБА_5 та ОСОБА_12, перевірити всі інші доводи, наведені апелянтами, після чого прийняти законне і обґрунтоване рішення, у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 368, 369, 377 КПК 1960 року, п. 10 Розділу XI «Перехідні положення» Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:


Апеляцію захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.

Апеляцію засудженого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2012 року відносно ОСОБА_5 - скасувати.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_5 направити на новий розгляд до Феодосійського міського суду АР Крим, в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити - тримання під вартою.

СУДДІ:



Ю.Ф. Гриценко О.Ю. Iванченко Е.Ф. Белоусов









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація