№1-30

ВИ Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2008 року                                                                                                  м.  Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції РИМАРА Є.П.,  при секретарі ЛОЗІ К.А.,  за участю державного обвинувача - військового прокурора Київського гарнізону полковника юстиції ЛИСОГО М. І.,  потерпілого ОСОБА_2,  у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду Київського гарнізону розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів МО України,  солдата

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. м. т. Журавно Жидачівського району Львівської області,  українця,  громадянина України,  неодруженого,  з середньо-технічною освітою,  не судимого,  призваного на військову службу у травні 2007 року Жидачівсько-Миколаївським ОРВК Львівської області,

у вчиненні злочину,  передбаченого ч.3  ст.  406,  ч.1  ст.  121,  КК України. Судовим слідством військовий суд,  -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2007 року,  біля 21-ї години,  в спальному приміщенні другої автомобільної роти Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів МО України,  солдат ОСОБА_1,  порушуючи  ст.  ст. 11,  49,  50 Статуту внутрішньої служби ЗС України,   ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  будучи невдоволеним зауваженням солдата ОСОБА_2,  яке останній зробив підсудному з приводу припинення застосування нестатутних заходів впливу щодо військовослужбовців більш пізнього строку служби,  бажаючи продемонструвати свою уявну перевагу над іншим військовослужбовцем свого строку служби -ОСОБА_2,  застосував до останнього фізичне насильство,  яке виразилось у нанесенні потерпілому двох ударів долонею руки в лобну частину голови,  двох ударів ліктем по тулубу потерпілого,  один з яких в ліву частину підребер'я,  один удар ногою в передпліччя лівої руки та один удар ногою в ліву частину підребер'я,  внаслідок чого ОСОБА_2 було заподіяно побої та закриту травму органів черевної порожнини у формі розриву селезінки,  що супроводжувалось внутрішньо-черевною кровотечею та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні вказаних злочинних дій визнав повністю і про обставини скоєного дав покази,  цілком відповідні викладеному вище і при цьому пояснив,  що він дійсно,  бажаючи лише провчити ОСОБА_2 за втручання в його дії,  застосував до нього фізичне насильство,  нанісши два удари долонею в лоб,  два удари ліктем правої руки в тулуб,  один з яких в ліву у ліву частину живота і удари ногою в передпліччя лівої руки та ліву сторону живота,  після чого потерпілий відразу почав скаржитись на біль в лівій частині живота і йому відразу була надана медична допомога. Особистих рахунків з потерпілим він не мав. Настання тяжких наслідків не бажав,  хоча і усвідомлював їх настання. Більше ніяких ударів потерпілому не наносив.

Крім особистого визнання,  вина підсудного підтверджується всією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів,  які не викликають сумнівів у своїй достовірності,  підсудним та іншими учасниками процесу не заперечуються. За клопотанням підсудного,  яке підтримали інші учасники судового засідання,  судове засідання проведено у відповідності до вимог ч.3  ст.  299 КПК України. Про цьому судом роз'яснено,  що в цьому випадку учасники процесу будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір заявленого цивільного позову в апеляційному порядку.

Згідно висновку судово-медичного експерта,  ОСОБА_2 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді закритої травми органів черевної порожнини у формі розриву селезінки,  що супроводжувалось внутрішньочеревною кровотечею (до 1800 мл.).

Військово-лікарською комісією підсудний визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Таким чином,  оскільки ОСОБА_1 порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості,  що виразилося в нанесенні ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження,  що суд розцінює як спричинення тяжких наслідків,  а відповідно кваліфікує його дії за ч.3  ст.  406 КК України.

Дії ОСОБА_1,  який своїми умисними діями заподіяв потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження,  небезпечне для життя в момент заподіяння,  суд кваліфікує за ч.1  ст.  121 КК України.

З дослідженої судом довідки ГВКГ №7/173 від 21.01.08 року щодо витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину видно,  що вартість лікування потерпілого становить 2 206, 59 гри.,  які підсудним на досудовому слідстві сплачено у відповідності до квитанції прибуткового касового ордеру в розмірі 2 206 грн.

2

59 коп.,  тобто в повному обсязі.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про стягнення з підсудного моральної шкоди,  заподіяної злочином у розмірі 10 000 гри.

Підсудний позовні вимоги потерпілого по відшкодуванню моральної шкоди визнав в повному обсязі та зазначив,  що в рахунок відшкодування цієї шкоди потерпілому сплачено 3 000 грн. Потерпілий даних обставин не заперечував.

Заслухавши пояснення потерпілого,  відповідача,  розглянувши матеріали справи і заявлений позов,  суд приходить до наступних висновків.

Що стосується підстав цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди,  то виходячи з характеру протиправних дій ОСОБА_1,  ступеня фізичних,  душевних та психічних страждань ОСОБА_2 внаслідок отриманого ним тяжкого тілесного ушкодження та побоїв,  в тому числі викликаним дискомфортом у зв'язку із фактичним погіршенням стану здоров'я,  порушенням його різноманітних життєвих планів,  тяжкістю вимушених змін,  складністю відновлення попереднього способу життя та виникненням внаслідок цього ускладнень,  враховуючи майновий стан підсудних,  керуючись роз'ясненнями,  які містить п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",  то суд вважає за необхідне на підставі  ст.  ст.  23,  1167,  1168 ЦК України задовольнити позов потерпілого в цій частині,  з врахуванням відшкодованого,  частково на суму 7 000 грн.,  відмовивши в інший частині на суму 3 000 грн.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання,  суд бере до уваги і визнає обставинами,  які значно пом'якшують покарання,  а саме - повне визнання своєї провини,  щире каяття у вчиненому,  сприяння розкриттю злочину,  часткове суттєве відшкодування заподіяної моральної шкоди,  те,  що потерпілий прийняв вибачення ОСОБА_1 та просив суд не позбавляти підсудного волі.

Беручи до уваги вказані обставини,  а також враховуючи особу винного,  те. що раніше ні в чому протизаконному замічений не був,  до кримінальної відповідальності притягається вперше,  дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям,  до служби характеризується позитивно,  а під час її проходження -задовільно,  що в сукупності знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину,  при призначенні йому покарання за ч.1  ст.  121. ч.3  ст.  406 КК України,  суд знаходить необхідним в даному конкретному випадку застосувати до ОСОБА_1  ст.  69 та 62 КК України і перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного в санкціях ч.1  ст.  121,  ч.3  ст.  406 КК України,  оскільки вважає,  що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства в умовах військового колективу і саме такий вид та розмір покарання,  на думку суду,  є справедливим а також необхідним і достатнім для виправлення підсудного.

На підставі викладеного і керуючись  ст.   ст.  299,  323,  324,  325,  328,  330,  332 КПК України,  військовий суд.-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів,  передбачених ч.1  ст.  121,  ч.3  ст.  406 КК України,  за якими із застосуванням  ст.  ст.  69 та 62 КК України призначити йому покарання:

-   за ч.1  ст.  121 КК України - у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 1 (один) рік

9 (дев'ять) місяців;

-   за ч.3  ст.  406 КК України - у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки. За сукупністю злочинів,  відповідно до  ст.  70 КК України,  остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_1,  з врахуванням затримання та тримання його під вартою в зв'язку із даною справою рахувати з 09 січня 2008 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,  заявлений на суму 10 000 грн.,  задовольнити частково,  стягнувши з засудженого ОСОБА_1 в 7 000 грн.,  відмовивши в задоволенні іншої частини на суму 3 000 грн. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - тримання під вартою - скасувати і до вступу вироку в законну силу утримувати його на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку у м.  Києві та Київській області.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення,  а засудженим протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.