№1-29

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 лютого 2008 року                                                                                                            місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА СМ. ,  при секретарі ГУРІН О.А.,  за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Київського гарнізону майора юстиції МОСКАЛЮКА О.П.,  захисника підсудного - адвоката ОСОБА_2,  у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-0565

прапорщика ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Жовтневе,  Володарського району,  Донецької області,  українця,  громадянина України,  одруженого,  на утриманні має малолітню дитину,  не судимого,  з середньо-спеціальною освітою,  призваного на військову службу у листопаді 2001 року Фастівським РВК Київської області,  проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчинені злочину,  передбаченого ч.2  ст. 410 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1,  проходячи військову службу на посаді начальника речового складу поточного забезпечення військової частини А-0565,  тобто,  будучи військовою службовою особою,  достовірно знаючи про те,  що його знайома ОСОБА_3 має намір придбати два військових намети,  з метою власного збагачення вирішив заволодіти військовим майном - одним наметом УСБ-56 і одним наметом УСТ-56,  які за його службовим становищем були йому ввірені і перебували у його відданні,  та реалізувати їх ОСОБА_3. З цією метою,  діючи з корисливим мотивів,  ОСОБА_1,  у кінці серпня 2007 року,  маючи вільний доступ за своєю посадою до складу поточного забезпечення військової частини А-0565,  зловживаючи своїм службовим становищем,  привласнив один комплект намету УСБ-56 другої категорії вартістю 2195 грн. 52 коп. і один комплект намету УСТ-56 першої категорії вартістю 1500 грн.,  а всього на загальну суму З 695 грн. 52 коп.,  які вивіз за територію частини та розпорядився ними на власний розсуд.

16 вересня 2007 року,  ОСОБА_1,  повторно,  зловживаючи своїм службовим становищем,  діючи з корисливих мотивів і,  маючи намір покращити своє матеріальне становище за рахунок чужого майна,  привласнив з речового складу поточного забезпечення військове майно,  а саме,  один комплект намету УСТ-56 першої категорії вартістю 1500 грн. і один комплект намету УСТ-56 другої категорії вартістю 900 грн.,  а всього на загальну суму 2400 грн.,  які реалізував своєму знайомому громадянину ОСОБА_4.

Крім того,  на початку жовтня 2007 року,  ОСОБА_1,  повторно,  зловживаючи своїм службовим становищем та,  діючи з корисливих мотивів з метою власного збагачення,  привласнив з речового складу поточного забезпечення частини військове майно,  а саме,  два комплекти намету табірного солдатського першої категорії на загальну суму 504 грн. і один намет табірний солдатський першої категорії вартістю 126 грн.,  а всього на загальну суму 630 грн.,  якими розпорядився на власний розсуд.

Завдані своїми протиправними діями збитки ОСОБА_1 у добровільному порядку відшкодував у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і дав показання,  які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину,  та крім того,  пояснив,  що у кінці серпня 2007 року до нього звернулася ОСОБА_3 з проханням допомогти їй придбати два військові намети. При цьому,  він,  ОСОБА_1,  запропонував їй два намети УСБ-56 і УСТ-56,  на що остання погодилася. На виконання домовленості,  він,  ОСОБА_1,  наступного дня,  біля 21 години,  виніс з речового складу поточного забезпечення за територію частини два намети УСБ-56 і УСТ-56,  які на власному автомобілі „ВАЗ-2108" д.н. НОМЕР_1 доставив у село Забуччя Київської області,  де реалізував їх ОСОБА_3 за 3800 грн. Як далі пояснив підсудний,  15 вересня 2007 року до нього звернувся громадянин ОСОБА_4 з пропозицією допомогти йому придбати два намети УСТ-56 першої і другої категорії,  на що він,  ОСОБА_1,  погодився та наступного дня,  тобто,

2

16 вересня 2007 року,  біля 21 години,  на виконання домовленості виніс зі сховища поточного забезпечення за територію частини два намети УСТ-56,  які на власному автомобілі „ВАЗ-2108" д.н. НОМЕР_1 доставив у місто Гостомель,  Київської області,  де реалізував ОСОБА_4 за 3600 грн. Також підсудний показав,  що в середині жовтня 2007 року він виніс з речового складу поточного забезпечення частини три намети табірні солдатські,  які на власному автомобілі відвіз до будинку своєї дружини у місто Переяслав - Хмельницький Київської області,  де їх зберігав. Також підсудний показав,  що привласнив вказане військове майном у зв'язку з необхідністю придбання ліків для лікування хворої матері і додаткового лікування малолітнього сина. Крім того,  підсудний зазначив,  що заподіяні ним збитки він відшкодував в повному обсязі.

Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_1 у скоєному злочині підтверджується зібраними по справі доказами,  які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача,  яке підтримане іншими учасниками процесу,  судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3  ст. 299 КПК України. При цьому,  учасникам судового розгляду судом було роз'яснено,  що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином,  суд вважає,  що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення доведене в повному обсязі.

Отже,  дії ОСОБА_1,  який будучи військовою службовою особою,  привласнив військове майно із зловживанням своїм службовим становищем,  повторно,  на загальну суму 6 725 грн. 25 коп.,  суд кваліфікує за ч.2  ст. 410 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання суд бере до уваги і визнає обставинами,  які пом'якшують йому покарання,  його з'явлення із зізнанням,  щире каяття у вчиненому,  активне сприяння розкриттю злочину,  добровільне відшкодування завданих збитків в повному обсязі.

Беручи до уваги вказані обставини,  а також враховуючи особу винного,  який раніше ні в чому осудному замічений не був,  до кримінальної відповідальності притягується вперше,  до призову на службу займався суспільно-корисною працею,  має на утриманні малолітню дитину (2006 року народження),  дружину,  яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною,  в дитинстві виховувався однією матір'ю,  яка хворіє і потребує його допомоги,  суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_1  ст.  69 КК України і з застосуванням  ст.  53 КК України перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного в санкції ч.2  ст. 410 КК України.

На підставі вищенаведеного та,  керуючись  ст.  ст.  299,  323,  324,  325,  330,  332 КПК України,  військовий суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  410 КК України,  за якою із застосуванням  ст.  ст.  69,  53 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,  тобто на суму 6800 (шість тисяч вісімсот) грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд -скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі - один комплект намету УСТ-56 першої категорії,  один комплект намету УСТ-56 другої категорії,  два комплекти намету табірного солдатського першої категорії,  один намет табірний солдатський (без такелажу) першої категорії,  які зберігаються у речовій службі військової частини А-0565,  а також автомобіль „ВАЗ-2108" д.н. НОМЕР_1,  який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_1 - вважати повернутими за належність.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному

порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд

Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення,  а засудженим - в той же строк з

моменту вручення йому копії вироку.