К О П І Я
Справа №1805/10109/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко Алла Петрівна
Номер провадження 22-ц/788/843/13 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.
Категорія - 46
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Криворотенка В. І., Маслова В. О.,
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3,
третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради
про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,
в с т а н о в и л а :
Рішенням суду від 01 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановлено ОСОБА_4 порядок його участі у вихованні сина, ОСОБА_6, визначений час зустрічей :
-у кожну першу та третю суботу місяця з 15.00 год. до 18.00 год. неділі з обов'язковим поверненням дитини матері;
- в день народження батька ОСОБА_4 (діда, баби по лінії батька), у святкові дні з 13.00 год. до 19.00 год. за попередньою домовленістю батьків з обов'язковим поверненням дитини матері;
- протягом одного літнього місяця за попередньою домовленістю батьків з обов'язковим поверненням дитини матері;
у випадку хвороби сина, ОСОБА_6, яка припадає на час зустрічі з батьком ОСОБА_4, за домовленістю батьків компенсувати час спілкування іншим днем.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з тих підстав, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
14 липня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_6 (а.с. 8).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 жовтня 2011 року шлюб між сторонами розірваний (а.с. 7).
Після розірвання шлюбу син сторін залишився проживати разом з матір'ю - ОСОБА_3.
08 листопада 2012 року відповідач змінила прізвище - ОСОБА_3 на дівоче прізвище -ОСОБА_3 (а.с. 45).
В даний час сторони проживають окремо.
З пояснень сторін вбачається, що позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншої жінкою, відповідачка також перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком.
Частково задовольняючи позовні вимоги та визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, суд виходив з принципу рівності батьків у здійснені своїх прав та обов'язків щодо дитини, потреби дитини у батьківському піклуванні про її фізичний, духовний та моральний розвиток при цьому врахував вік дитини, ставлення батьків до участі у її вихованні.
Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги щодо незаконності постановленого рішення не заслуговують на увагу. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно з ч.1 ст.3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положень Сімейного кодексу України :
статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом;
статті 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;
статті 157 СК України 1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. 2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. 3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини;
статті 159 СК України 1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. 2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правильно виходив із встановлених у справі фактичних обставин, вимог діючого законодавства, а також з урахуванням висновку служби у справах дітей Сумської міської ради щодо розв'язання спору між сторонами з приводу виховання сина ( ас.48).
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що визначений органом опіки і піклування спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею забезпечить рівність батьків у здійсненні своїх прав та обов'язків щодо дитини, повністю відповідає можливості дитини в повній мірі сприйняти спілкування кожного з батьків та отримати від цього достатню кількість виховних заходів та надасть можливість батькам піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток з визначенням достатнього часу для цього.
В той же час відповідачкою не були надані переконливі докази на підтвердження своїх доводів про те, що визначений судом спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні сина перешкоджатиме нормальному розвиткові дитини. Окремі доводи апеляційної скарги ґрунтуються не на фактах, а на припущеннях апелянта.
Слід також зазначити, що можливість участі позивача у спілкуванні з сином та його вихованні в день народження батька (діда, баби по лінії батька), у святкові дні, а також протягом одного літнього місяця суд визначив не у категоричній формі, а за попередньою домовленістю батьків, що надасть можливість сторонам у кожному випадку визначати порядок участі батька у вихованні дитини з урахуванням конкретних обставин та інтересів дитини.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлення зазначеного порядку побачень позивача з сином не унеможливлює його зміну в подальшому.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -