Справа № 22-ц-1020/2008 Головуючий 1 інст. - Іващенко C.O.
Категорія: право власності Доповідач - Бородін М.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2008 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді - Бородіна М.М.,
суддів: Гальянової І.Г., Ларенка В.І.,
при секретарі - Сватенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Афро-інвест» до ОСОБА_1, відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_1, треті особи: комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Харківське міське БТІ»), регіональне відділення Фонду держмайна України, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округуОСОБА_3, - про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, переводі прав покупця, визнання договору іпотеки недійсним; за зустрічним позовом ВАТ «Теплоенергомонтаж» до ТОВ «Афро-інвест», треті особи: КП «Харківське міське БТІ», ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення та визнання правомірності угоди з продажу цих приміщень за договором купівлі-продажу, -
встановила:
У червні 2005 року ТОВ «Афро-інвест» звернулося у суд із позовом доОСОБА_1, 3-ті особи - КП «Харківське міське БТІ», ВАТ «Теплоенергомонтаж», регіональне відділення Фонду держмайна України про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним.
При цьому посилалося на те, що 02 січня 2002 року між позивачем в особі директора ОСОБА_4 та управлінням «Харківенергоспецмонтаж» ВАТ «Теплоенергомонтаж» в особі начальника управлінняОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 195 кв. м, розташованих за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 181.
ТОВ «Афро-інвест» використовувало та продовжує використовувати дані приміщення під автомайстерню, у зв'язку з чим ними було придбане необхідне для роботи обладнання, яке було капітально вмонтовано в приміщення, що орендується.
При укладенні договору оренди зазначених приміщень на 2003 рік позивачем було виявлено, що володільцем приміщень є приватна особа ОСОБА_1, який пояснив, що приміщення при продажу було оцінено дуже
дорого, у зв'язку з чим, він домовився з керівництвом ВАТ «Теплоенергомонтаж» про поетапну виплату вартості приміщень. У 2005 році позивачем випадково була визначена сума, за яку відповідач ОСОБА_1 придбав спірне приміщення - за 14100 грн. з поетапною виплатою строком на З роки.
Позивач вважав, що відповідачем порушено його право як наймача на переважне право перед іншими особами на придбання приміщень, переданих у найм.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2006 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучене ВАТ «Теплоенергомонтаж».
У травні 2006 року ВАТ «Теплоенергомонтаж» звернулося у суд із зустрічним позовом до ТОВ «Афро-інвест», 3-ті особи - КП «Харківське міське БТІ», ОСОБА_1, в якому просило визнати за ВАТ «Теплоенергомонтаж» право власності на нежитлові приміщення, розташованих у м. Харкові, пр. 50-річчя СРСР, 181; визнати правомірність угоди купівлі-продажу від 28 серпня 2002 року цих нежитлових приміщеньОСОБА_1
У січні 2007 року ТОВ «Афро-інвест» звернулося у суд з додатковою позовною заявою доОСОБА_1, ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у період розгляду справи у суді, знаючи про те, що в спірних приміщеннях знаходиться майно позивача, а також у період дії договору оренди із позивачем, 29 червня 2005 року уклав із ОСОБА_1договір іпотеки.
У судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача за основним позовом підтримали позовні вимоги в повному обсязі й пояснили суду, що з 2002 року ТОВ «Афро-інвест» орендує нежитлові приміщення літ. А-1 загальною площею 238, 6 кв.м за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 181. При укладанні 28 серпня 2002 року договору купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень ОСОБА_1 не повідомив нотаріуса про наявність договору оренди цих приміщень між ТОВ «Афро-інвест» і управлінням «Харківенергоспецмонтаж». Що стосується договору іпотеки спірних приміщень, який ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_1, то цей договір був укладений з метою зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ТОВ «Афро-інвест», оскільки був укладений у період розгляду зазначеної справи у суді. Крім того, ОСОБА_1 за два роки після оформлення договору іпотеки жодного разу не поцікавився, що знаходиться в спірних приміщеннях, хто власник цього майна.
Представник відповідача ВАТ «Теплоенеромонтаж» заперечував проти задоволення основного позову, зустрічний позов підтримав у повному обсязі. Пояснив суду, що відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 14.04.1994 року № 99 на базі державного монтажного тресту «Теплоенергомонтаж» організовано ВАТ «Теплоенергоспецмонтаж» відповідно Указу Президента України « Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 року № 210/93. Цим же наказом був затверджений акт оцінки
єдиного цілісного майнового комплексу тресту «Теплоенергомонтаж». 28 листопада 1997 року Фонд Державного майна України видав ВАТ «Теплоенергомонтаж» свідоцтво про право власності № 102, відповідно якого останній є суб'єктом права колективної власності, а це означає, що майно, в тому числі і гаражі по пр. 50-річчя СРСР, 181 у м. Харкові належать єдиному власнику - юридичній особі ВАТ «Теплоенергомонтаж». Враховуючи те, що колишні гаражі знаходились у запущеному стані, потребували значних коштів на їх відновлення, Рада директорів ВАТ 14 серпня 2002 року прийняла рішення про продаж зазначених приміщень і згідно договору купівлі-продажу від 28 серпня 2002 року їх придбав ОСОБА_1, що було засвідчено нотаріусом. Продані гаражі були переданіОСОБА_1 на підставі акту прийому-передачі від 05 вересня 2002 року і зареєстровані за ним на праві власності в КП «Харківське міське БТІ». Оцінка проданого майна була проведена відповідно до діючого законодавства, ніяких відомостей про здачу в оренду інших приміщень товариство ні до підписання договору купівлі-продажу, ні після цього, не мало до початку розгляду цієї справи у суді. Крім того, ВАТ «Теплоенергомонтаж» є підприємством з колективною формою власності і на нього не розповсюджуються положення ст. 1 Закону України «Про оренду державного і комунального майна». В договорі оренди чітко зазначено, що сторони не пов'язують себе якими-небудь обов'язками стосовно купівлі-продажу приміщення, що орендується. На сьогоднішній день жодного договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Афро-інвест» не існує, оскільки договір оренди закінчився 31 грудня 2005 року і все майно фірми вивезене на охоронювану територію. Після продажу зазначених гаражів ТОВ «Афро-інвест» зверталося до різних інстанцій з приводу перевірки законності продажу приміщень з боку ТОВ «Теплоенергомонтаж»ОСОБА_1, однак жодних порушень при цьому не виявлено. Що стосується договору іпотеки, то він є законним, оскільки ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майна на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2002 року, який був посвідчений нотаріусом, а право власності зареєстровано в КП «Харківське міське БТІ» і тому, на законних підставах уклав договір іпотеки 29 червня 2005 року.
Відповідач за основним позовом і третя особа за зустрічним позовом -ОСОБА_1 проти задоволення позову ТОВ «Афро-інвест» заперечував, зустрічний позов визнав в повному обсязі, пояснивши, що він дійсно придбав у ВАТ «Теплоенергомонтаж» нежитлові приміщення у вигляді гаражних боксів. Договір іпотеки спірних приміщень, укладений з ОСОБА_1, вважав законним, оскільки був підписаний до того, як він отримав позовну заяву ТОВ «Афро-інвест».
Представник відповідача ОСОБА_1 позов ТОВ «Афро-інвест» не визнав у повному обсязі. Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений між ВАТ «Теплоенергомонтаж» і ОСОБА_1, та договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_1, вважав законними. Пояснив, що 29 червня 2005 року ОСОБА_1 передавОСОБА_1 згідно договору позики 101000 грн., задля забезпечення повернення зазначених
коштів 29 червня 2005 року був підписаний договір іпотеки. Право власності на предмет іпотеки підтверджувалось наявністю уОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 08 серпня 2002 року, відсутністю будь-яких обмежень, заборон, арешту відносно зазначеного майна, підтвердженого витягами з єдиного реєстру заборон нерухомого майна від 29 червня 2005 року. Таким чином, при оформленні договору іпотеки сторонами були дотримані всі вимоги закону про іпотеку.
Треті особи КП «Харківське міське БТІ», Регіональне відділення Фонду держмайна України, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені, просили розглянути справу за їх відсутності і ухвалити рішення у відповідності до встановлених вимог закону.
Рішенням Фрунзенського районного суду Харківської області від 27 вересня 2007 року позов ТОВ «Афро-інвест» про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, переводі прав покупця та про визнання договору іпотеки недійсним задоволений.
Визнано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 238, 6 кв.м від 20 серпня 2002 року між ВАТ «Теплоенергомонтаж» та ОСОБА_1 частково недійсним.
Переведено на ТОВ «Афро-інвест» права та обов'язки покупця спірних нежитлових приміщень.
Стягнено з ТОВ «Афро-інвест» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 14100 грн., сплачені ним за вказаним договором купівлі-продажу.
Визнано недійсним договір іпотеки нежитлового приміщення, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 20 червня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3
У задоволені зустрічного позову ВАТ «Теплоенергомонтаж» про визнання права власності на нежитлові приміщення та визнання правомірності угоди із продажу цих приміщень за договором купівлі-продажу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на грубе порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 1 договору оренди від 02 січня 2002 року передбачалось, що орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування без права викупу під авторемонтні майстерні нежитлове приміщення - гараж загальною площею 195 кв.м та прилеглу до нього відкриту площадку площею 150 кв.м по пр. 50-річчя СРСР, 181 (а.с. 20).
Таким чином, сторонами в договорі обумовлено відсутність права у ТОВ «Афро-інвест» в подальшому придбати спірні нежитлові приміщення.
Згідно ст. 268 ЦК України (1964 року) при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.
01 червня 2003 року був укладений договір оренди нежитлових приміщень між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Афро-інвест» з другої. У пункті І.І. якого зазначено, що нежитлові приміщення належать орендодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 28 серпня 2002 року. Тим самим, підписавши зазначений договір оренди, ТОВ «Афро-інвест» визнав нового власника спірних нежитлових приміщень.
Посилання суду першої інстанції на ті обставини, що ТОВ «Афро-інвест» має переважне право на купівлю спірних об'єктів, є безпідставними, оскільки суд не вказав відповідну норму закону.
Судова колегія також вважає помилковим посилання районного суду на Закон України «Про оренду державного і комунального майна», оскільки майно належало відкритому акціонерному товариству.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Посилання ж позивача на те, що тільки у 2005 році ним випадково була визначена сума, за яку відповідач ОСОБА_1 придбав спірне приміщення, у зв'язку з чим строк позовної давності на оскарження договору купівлі-продажу від 28 серпня 2002 року слід обчислювати з 2005 року, судова колегія вважає не суттєвими, оскільки у нього взагалі не було права на придбання спірних приміщень.
У зв'язку з тим, що договір оренди був укладений у відповідності з вимогами закону, сторонами не був оскаржений, судова колегія вважає, що ТОВ «Афро-інвест» у позові слід відмовити.
Оскільки угода купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень є законною, визнавати її правомірною вдруге немає підстав, у зв'язку з чим, у задоволенні зустрічного позову ВАТ «Теплоенергомонтаж» слід відмовити.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2007 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Афро-інвест» до ОСОБА_1, відкритого акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж», ОСОБА_1, треті особи: КП «Харківське міське БТІ», регіональне відділення Фонду держмайна України, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, - про визнання договору купівлі-продажу частково
недійсним, переводі прав покупця, визнання договору іпотеки недійсним, -відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ВАТ «Теплоенергомонтаж» до ТОВ «Афро-інвест», треті особи: КП «Харківське міське БТІ», ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення та визнання правомірності угоди з продажу цих приміщень за договором купівлі-продажу відмовити.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.