Справа №22-ц-106/2008                                          Головуючий 1-ї інстанції: Силантьєва Е.Є.

Категорія: розірвання                                                Доповідач: Пшенічна Л.В.

Договору

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2008р.  Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду

Харківської області в складі:

головуючого судді - Коваленко І.П.

суддів колегії  - Пшенічної Л.В., Довгаль Г.П.

при секретарі - Ніколаєнко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2007 року по справі за позовом   ОСОБА_1 доОСОБА_2, 3-тя особа приватний   нотаріус   Харківського   нотаріального   округа   м.   Харкова   ОСОБА_3 про розірвання договору дарування , -

встановила:

У травні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в якій вказувала на те, що 21 лютого 2007 року було оформлено договір дарування, згідно з яким вона подарувала своєму внуку, відповідачу по справі, 54 частину АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що відповідач, після підписання договору  дарування, забрав у неї документи та її зразок вказаного договору, намагався закласти квартиру в ломбард, просить розірвати вказаний договір.

В судовому засіданні районного суду відповідач та його представник позов не визнали та пояснили, що доводи позовної заяви не відповідають дійсності. Третя особа також вважає позовні вимоги необгрунтованими.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалите нове, яким визнати договір дарування недійсним та повернути сторони в первісний стан.

При цьому вказується, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що договір дарування був укладений помилково, під впливом погроз з боку відповідача і згідно зі ст. 229 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Суд не дав належної оцінки тому, що договір було укладено під впливом помилки і не звернув уваги на положення вказаної статті та її пояснення в цій частині.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлено, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що не знайшло свого підтвердження порушення вимог ст. 727 ЦК України, оскільки відсутні докази скоєння злочину відповідачем проти життя, здоров'я позивача, а також відсутні докази застосування примусу з боку відповідача.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.

Частина 1 ст. 727 ЦК України, на підставі якої позивач просив розірвати договір, передбачає, що дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Доказів, якіб свідчили про наявність підстав для розірвання договору позивач суду не надав.

Посилання позивача на те, що відповідач, після підписання договору дарування, забрав належні їй документи та намагався закласти "квартиру в ломбард, не є підставою для розірвання договору дарування. Відповідач, як власник квартири, має право користуватися, володіти та розпоряджатися належною йому квартирою на власний розсуд.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення ст. 229 ЦК України, яка передбачає підстави для визнання договору недійсним, то позивач не заявляв вимог про визнання договору дарування спірної частини квартири недійсним, а просив розірвати вказаний договір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалите нове, яким визнати договір дарування недійсним та повернути сторони в первісний стан.

Згідно з п. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. В суді першої інстанції ОСОБА_1 заявлялася вимога про розірвання договору. На протязі розгляду справи судом першої інстанції мова йшла про розірвання договору, що зафіксовано в протоколах судових засідань.

Згідно зі ст. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст.11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позивач не, довів свій позов.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального' права, які привели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.