Справа № 308/4545/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 квітня 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд в особі:

головуючого судді - Бисага Т.Ю.

при секретарі - Федорчак М.Б.

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання таким, що втратили право на користування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання таким, що втратили право на користування, посилаючись на те, що 13.12.2004 року між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, було укладено договір дарування будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8, у відповідності до якого, останні подарували позивачу житловий будинок загальною площею 82,9 м. кв. У відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 30.11.2005 року Комунальним підприємством "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації", вказане будинковолодіння належить позивачу на праві приватної власності в цілому. Однак, у вказаному будинковолодінні крім нього, також зареєстровані відповідачі, які не проживають з березня 2007 року, просить визнати їх такими, що втратили право на користування вказаним жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча про час місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому в порядку ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

13.12.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, було укладено договір дарування будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8, у відповідності до якого, останні подарували позивачу житловий будинок загальною площею 82,9 м. кв.

У відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 30.11.2005 року Комунальним підприємством "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації", вказане будинковолодіння належить ОСОБА_2 на праві приватної власності в цілому.

06 квітня 2012 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано.

Відповідно до довідки ЖРЕР №2 за №372 від 05.03.2013 року, у вказаному будинковолодінні крім позивача, також зареєстровані його баба - ОСОБА_9, 1919 р.н., його колишня дружина - ОСОБА_3, 1972 р.н., донька - ОСОБА_4, 1988 р.н.

Однак, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають за вищевказаною адресою з березня 2007 року, що посвідчується довідкою ЖРЕР №2 за №816 від 12.03.2013 року.

Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України „ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ч.1, 2 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, будинок, користуються ними для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з березня 2007 року, а тому суд, вважає їх такими, що втратили право на користування вказаним жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 213, 215,226 ЦПК України, ст.ст. 71, 72,150 ЖК України суд ,-

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_2 шляхом визнання ОСОБА_3, 1972 р.н. та ОСОБА_4, 1988 р.н. такими, що втратили право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Ужгородський міський відділ головного управління державної міграційної служби зняти ОСОБА_3, 1972 р.н. та ОСОБА_4, 1988 р.н. з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Бисага Т.Ю.