РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1035/2012Головуючий суду першої інстанції:Шувалов М.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"28" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9, про звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 11 травня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з уточненим згодом позовом до ОСОБА_7, в якому просила звернути стягнення на предмет застави - автомобіль MITSUBISHI-LANCER, державний номер НОМЕР_1, встановити спосіб звернення стягнення на предмет застави - передати зазначений автомобіль їй у власність в рахунок погашення договору займу від 12.05.2011 року, визнати за нею право власності на зазначений автомобіль. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_7 та нею 12.05.2011 року був укладений договір займу, предметом якого були грошові кошти у розмірі 200000 грн. В забезпечення цього договору був укладений договір застави, предметом якого став належний ОСОБА_7 автомобіль MITSUBISHI-LANCER, державний номер НОМЕР_1. Відповідач грошові кошти у встановлений договором строк до 01 червня 2011 року у добровільному порядку не повернув, а також відмовляється передати їй предмет застави, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутися до суду з відповідним позовом. Позивачка вказала, що вона є первісним обтяжувачем заставленого майна, а тому має переважне право задовольнити свої вимоги за рахунок автомобіля.
Ухвалами Ленінського районного суду АР Крим від 24 квітня та 27 квітня 2012 року були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_8 і ОСОБА_9
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 11 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 11 ЦПК України висловив свою правову позицію, яка грубо суперечить ст. 204 ЦК України. Вважає необґрунтованим посилання суду на ст. 29 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки вона регулює досудовий порядок переходу права власності на предмет застави і не може бути застосована під час розгляду спору у судовому порядку. Суд дійшов помилкового висновку про існування у даній справі «правової схеми».
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль, який є предметом застави, перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_9, проте позовних вимог до дружини відповідача ОСОБА_9 не заявлено, що є окремою та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Суд також вказав, що договори позики та застави, які укладені між ОСОБА_7 і ОСОБА_6, були оформлені з метою запобігання зверненню стягнення на автомобіль при виконанні рішення суду в іншій справі про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 75896,44 грн.
Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на законі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 24.12.2010 року у справі № 2-1455/10 було задоволено позов ОСОБА_8 і з ОСОБА_7 на його користь стягнуто 78417 грн. Рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 27.04.2011 року заочне рішення змінено і зменшено суму, що підлягає стягненню в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу з 3000 грн. до 479 грн. 44 коп., в решті заочне рішення залишено без змін.
12.05.2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір позики у розмірі 200000,00 грн. В забезпечення виконання зобов'язання по цьому договору того ж числа між тими ж сторонами був укладений договір застави, відповідно до якого відповідач за згодою своєї дружини ОСОБА_9 надав у заставу належний йому автомобіль MITSUBISHI-LANCER, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 5-10).
Також встановлено, що на момент укладення договору позики та укладення договору застави 12.05.2011 року автомобіль MITSUBISHI-LANCER, державний номер НОМЕР_1, не знаходився під обтяженням. Записи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно зазначеного автомобіля були внесені 12.05.2011 року на підставі договору застави від 12.05.2011 року, обтяжувач ОСОБА_6 (а.с.12).
При примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1455 виданого 12.05.2011 року Ленінським районним судом про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 заборгованості у розмірі 75896 грн. 44 коп. державним виконавцем 30.05.2011 року була винесена постанова про арешт зазначеного автомобіля і заборону здійснювати його відчуження (а.с.99). В реєстрі обтяжень рухомого майна дані про арешт автомобіля зареєстровані 15.06.2011 року.(а.с.74-77).
Згідно зі ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.
У п.5 договору застави від 12.05.2011 року вказано, що згода дружини заставодавця на заставу автомобіля отримана згідно заяви, посвідченої нотаріусом 12.05.2011 року (а.с. 9). В подальшому договір застави ОСОБА_9 не оспорювався.
Відповідно до ч. 4 ст. 588 ЦК України якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та застав, які зареєстровані пізніше.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з цим законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або з застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього закону.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 цього закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Згідно з п.9.4 договору застави від 12.05.2011 року звернення стягнення та реалязація предмету застави відбувається у порядку, визначеному заставодержателем, в т.ч. але не виключно на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або в позасудовому порядку згідно чинного законодавства України (а.с.9).
Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувчем на власний розсуд.
За таких обставин колегія суддів вважає, що в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 12 травня 2011 року в сумі 200000,00 грн. на користь ОСОБА_6 слід звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 12 травня 2011 року, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на автомобіль MITSUBISHI-LANCER, державний номер НОМЕР_1, вартістю 105233,00 грн., який належить ОСОБА_7, і визнати за ОСОБА_6 право власності на автомобіль MITSUBISHI-LANCER, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2000,00 грн. (а.с.1,2).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.п. 2, 3, ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 11 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9, про звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 12 травня 2011 року в сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_6 звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 12 травня 2011 року, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на автомобіль MITSUBISHI-LANCER, державний номер НОМЕР_1, вартістю 105233,00 грн., який належить ОСОБА_7, і визнати за ОСОБА_6 право власності на автомобіль MITSUBISHI-LANCER, державний номер НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір у сумі 2000,00 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів, безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.