УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/190/2951/13Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.
"24" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБондарева Р.В.
СуддівЯковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М.
При секретаріГаліч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Третя Сімферопольська державна нотаріальна контора про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 березня 2013 року
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2013 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1975 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Рішенням суду від 17.03.2011 року встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки з ОСОБА_8 На підставі зазначеного рішення позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у зв'язку з тим, що позивачка є спадкоємцем четвертої черги, а сестра померлого - ОСОБА_7 є спадкоємцем другої черги. Позивачка зазначає, що з моменту відкриття спадщини та на теперішній час вона фактично вступила в управління та володіння квартирою, що залишилася після смерті ОСОБА_8, несе витрати, пов'язані з її утриманням. На підставі ст. 1241 ЦК України позивачка просила визнати за нею право на обов'язкову частку в спадщині, а саме на ? частку квартири АДРЕСА_2 як непрацездатної вдови після смерті ОСОБА_8
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції порушив норми ст. ст. 1241, 1264 ЦК України, п. 4 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, а також ст. ст. 24, 51 Конституції України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника, відповідачки, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім'єю згідно з нормами спадкового права не надає їй право на спадкування в першу чергу. Крім того, суд керувався тим, що норми ст. 1241 ЦК України, на які позивачка посилалася як на підставу своїх вимог, не регулюють вказаних правовідносин.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 24.04.2012 р., яке набрало законної сили, по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на частку квартири встановлено, що ОСОБА_8 набув право власності на спірну квартиру, сплативши до ЖБК № 84 повну суму паю двома платежами - у 1992 р. та у 2004 р.
Також з зазначеного рішення суду убачається, що за ОСОБА_6 визнано право власності на ? частку квартири, оскільки вона придбана під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи.
Після смерті ОСОБА_8 25.05.2010 р. відкрилася спадщина у вигляді зазначеної квартири.
Рішенням Залізничного суду м. Сімферополя від 17.03.2011 року встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_8 з ОСОБА_6 з 1975 року по 25.05.2010 року.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.11.2011 року ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 відмовлено, оскільки вона не є спадкоємцем тієї черги, яка має право спадкувати за законом.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1217 спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що заповіт померлий ОСОБА_8 не залишав, тому майно померлого спадкується за законом.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
З матеріалів справи убачається, що після смерті ОСОБА_8 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулася окрім ОСОБА_6 його рідна сестра ОСОБА_7
Статтею 1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід з боку батька, так і з боку матері.
Враховуючи, що відомостей про спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину, в матеріалах справи немає, спадкоємицею другої черги майна померлого ОСОБА_8 є його рідна сестра ОСОБА_7
ОСОБА_6 не належить до категорії спадкоємців першої черги, оскільки у шлюбі з померлим ОСОБА_8 ніколи не перебувала.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Вважаючи, що позивачка проживала з 1975 р. з померлим ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вона мала б право спадкувати за законом відповідно до ст. 1264 ЦК України.
Разом з тим, в матеріалах справи є відомості про наявність спадкоємця другої черги за законом, а тому за правилами ст. 1258 ЦК наступні черги спадкоємців, до яких належить позивачка, не мають право на спадкування.
Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Зі змісту цієї норми випливає, що правила щодо обов'язкової частки у спадщині застосовуються лише у відносинах спадкування за заповітом.
Судом першої інстанції встановлено, що заповіту померлий ОСОБА_8 не залишав, тому норми ст. 1241 ЦК України застосуванню у вказаних правовідносинах не підлягають.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ОСОБА_6 права на обов'язкову частку у спадщині.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка є інвалідом другої групи, а тому має право на обов'язкову частку у спадщині, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини, з огляду на зазначені вище підстави, правового значення для вирішення спору не мають.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач у суді першої інстанції визнав позов, не свідчить про неправильне вирішення спору, оскільки суд зобов'язаний вирішити справу з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів