РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/190/2573/13Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.
РІШЕННЯ
"24" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБондарева Р.В.
СуддівЯковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М.
При секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Бахчисарайська державна нотаріальна контора про встановлення юридичного факту перебування у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім'єю, визнання права власності на спадкування першої черги за законом, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2012 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 25 травня 1990 року по 19 березня 2009 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9. Від шлюбу народилася спільна донька. 19 березня 2009 року шлюб було розірвано, однак шлюбні відносини фактично не припинилися. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яку вона не може прийняти у встановленому законом порядку, для чого їй потрібно встановити факт перебування її та ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах з 19.03.2009 року до моменту смерті останнього, що має юридичне значення для вирішення питання щодо прийняття нею спадщини. Вважає, що перебуваючи у шлюбних відносинах з ОСОБА_9 вона набула право на спадкування за законом за померлим у першу чергу згідно з вимогами ст. 1261 ЦК України та ст. 3 СК України. У зв'язку з чим її необхідний додатковий час для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом. На підставі зазначеного, просила суд встановити факт перебування у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім'єю з ОСОБА_9, а також визнати за нею право на спадкування першої черги за законом.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з 19.03.2009 року до моменту смерті останнього. В решті позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_6 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що з моменту її одруження з ОСОБА_9 до моменту смерті останнього вони проживали постійно разом однією сім'єю, вели спільні сімейні справи, мали спільний бюджет, а тому вважає, що виникли взаємні права та обов'язки. Таким чином під час спільного проживання з ОСОБА_9 вона набула право на спадкування у першу чергу за законом згідно з вимогами ст. 1261 ЦК України та ст. 3 СК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 змінити та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції при оцінці доказів не в повному обсязі оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, чим порушив вимоги ст. 212 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягаю частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частково задовольняючи позовні вимоги та встановлюючи факт проживання позивачки з ОСОБА_9 однією сім'єю, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та доведеними. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності позивачки на спадкування першої черги за законом, суд першої інстанції посилався на те, що такі вимоги є необґрунтованими.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 25.05.1990 року позивачка перебувала з ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі, в період якого народилася донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27.01.2009 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 розірвано.
Згідно зі свідоцтвом про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Однак, якщо встановлення факту, що має юридичне значення, може вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб за наявності інших спадкоємців і спору між ними, такі справи підлягають розгляду за правилами позовного провадження (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування»).
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1217 спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що заповіт померлий ОСОБА_9 не залишав, тому майно померлого спадкується за законом.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
З матеріалів справи убачається, що після смерті ОСОБА_9 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулися його колишня дружина ОСОБА_6, дочка ОСОБА_7, син ОСОБА_8
Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Таким чином, спадкоємцями майна померлого ОСОБА_9 першої черги за законом є діти спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які прийняли спадщину відповідно до ст. 1269 ЦК України шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою.
Колишня дружина померлого ОСОБА_9 - ОСОБА_6 не належить до категорії спадкоємців першої черги, оскільки шлюб між ними було розірвано у 2009 р.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Вважаючи, що позивачка після розірвання шлюбу продовжувала проживати з померлим ОСОБА_9 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вона мала б право спадкувати за законом відповідно до ст. 1264 ЦК України.
Разом з тим, в матеріалах справи є відомості про наявність спадкоємців першої черги за законом, а тому за правилами ст. 1258 ЦК наступні черги спадкоємців, до яких належить позивачка, не мають право на спадкування.
Враховуючи, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки з ОСОБА_9 не надає їй право спадкувати після його смерті, у задоволенні її позову слід було відмовити.
Згідно зі ст. 215 ЦПК України мотивувальна частина рішення суду повинна містити встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; зазначення про порушення, не визнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким тощо.
Рішення суду першої інстанції зазначеним положенням цивільно-процесуального кодексу України в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права на спадкування першої черги за законом не відповідає, оскільки не містить мотивів, відповідно до яких суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.
Оскільки позивачка не має право на спадкування першої черги, як це було зазначено у рішенні вище, у задоволенні її вимог про визнання права на спадкування першої черги за законом слід було відмовити.
Суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові повністю.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити повністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів