УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/0191/1009/2012Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"28" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіПолянська В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення судових витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 березня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення оплати послуг адвоката по кримінальній справі у сумі 100 000грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором доручення (угоди) від 05.09.2008 року та від 11.01.2009 року і протоколу узгодження про договірну ціну від 29.06.2010 року ОСОБА_6 здійснював захист інтересів відповідача по кримінальній справі №1-5/2010 на досудовому та судовому слідстві, сума гонорару складає 80 000грн., сума інших витрат, що пов'язані із виконанням договорів, складає 20 000грн. Указані суми відповідачем своєчасно не сплачені, оскільки він знаходився під вартою, а його рахунки і майно описані та заарештовані.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 16 березня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача оплату послуг адвоката за договором у сумі 100000грн., судовий збір у сумі 1700грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн., а всього 101 820грн.

ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки наданим доказам.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відсутність 100% передплати за договором від 11 січня 2009 року позбавляла позивача обов'язку здійснення надання послуг, встановлених в договорі. Не звернув увагу суд і на те, що відповідач не підписував протокол узгодження договірної ціни.

Крім того, на думку апелянта, заявлена позивачем сума у 100 000грн. не відповідає принципам розумності та справедливості, на які обґрунтовуючи своє рішення послався суд, оскільки ця сума ніяк не відповідає обсягу виконаної позивачем роботи.

Апелянт також вказує, що на виконання умов договору від 11 січня 2009 року, його дружина у січні 2009 року сплатила адвокату 15 000 доларів США, що еквівалентно 120 000 грн., як 100% передплату послуг адвоката.

Судом порушені права апелянта, оскільки він не був сповіщений належним чином про час розгляду справи, рішення прийнято за його відсутності, він був позбавлений можливості звернутися до суду з запереченнями на позов та надати суду свої докази.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_6 просить залишити рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 березня 2012 року без змін, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частиною 2 ст. 59 Конституції України передбачено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Діяльність адвокатури регулюється законом України «Про адвокатуру» від 19.12.1992р. Згідно ч.1 ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та адвокатом, Конкретизація даної норми міститься у Правилах адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, виходив з вимог ст. ст.901,903 ЦК України, Правил адвокатської етики, принципів розумності та справедливості, відповідно до яких зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2008р. між адвокатом Кримської колегії адвокатів ОСОБА_6 та та ОСОБА_7 був укладений договір доручення (угоду), відповідно до якого адвокат зобов'язаний здійснювати захист або представництво інтересів довірителя на досудовому слідстві по кримінальній справі (а.с. 9). 11 січня 2009 року між ними укладений договір доручення(угоду), відповідно адвокат ОСОБА_6 приймає на себе виконання правової роботи, пов'язаної із здійсненням захисту ОСОБА_7 у Феодосійському міському суді по кримінальній справі № 1-77/2009 року, в Апеляційному суді та у подальшому в усіх правоохоронних і судових органах по справах, що пов'язані із захистом інтересів довірителя; інша юридична допомога оказується на умовах додаткових угод та попередньої оплати. За роботу, що виконує виконавець за договором довіритель оплачує готівкові грошові кошти шляхом передоплати не пізніше двох банківських днів з часу підписання даного договору. Крім цього довіритель оплачує витрати на відрядження, транспортні витрати при використанні особистого автотранспорту. Розмір гонорару визначається протоколом угоди договірної ціни, виходячи зі складності, тривалості і об'єму роботи, що виконана. 29.06.2009р. сторонами був підписаний протокол узгодження про договірну ціну до договору доручення (а.с. 8), відповідно до якого сторони прийшли до погодження про те, що по даному договору і договору від 05.09.2008 року мається заборгованість по оплаті юридичних послуг адвоката ОСОБА_6, що надані довірителю на досудовому слідстві на загальну суму 35 000 грн. гонорару і 5 000 грн. транспортних та інших витрат, пов'язаних із виконанням доручень довірителя. За здійснення захисту у суді першої інстанції довіритель погоджується оплатити гонорар в сумі 45 000 грн. і 15 000 грн. транспортних та інших витрат, пов'язаних з виконанням доручення довірителя. Загальна сума заборгованості на день підписання протоколу складає 100 000 грн.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 901,903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Тобто, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ст.ст. 901-903 ЦК України, Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року.

Судом першої інстанції встановлено, що, що адвокат ОСОБА_6 здійснював захист інтересів ОСОБА_7 на досудовому слідстві з 05.09.2008 року по 30.12.2008 року, на судовому слідстві в суді першої інстанції з 26.01.2009 року по 28.08.2010 року, в Апеляційному суді АР Крим 02.12.2010 року, 09.12.2010 року, при проведенні експертизи 27.05.2009 року та 28.09.2009 року, 14 раз відвідував ОСОБА_7 у Сімферопольському слідчому ізоляторі АР Крим. 10 липня 2009 року постановою Феодосійського міського суду за клопотанням адвоката ОСОБА_6 запобіжний захід ОСОБА_7 змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд. Вирок Феодосійського міського суду від 26.08.2010 року відносно ОСОБА_7 скасований ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 09.12.2010 року, справа направлена на новий судовий розгляд. На тепер кримінальна справа знаходиться у провадженні Феодосійського міського суду, не розглянута.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, оговорені договорами, тому, відповідно до умов договору та положень ст.ст. 901,903 ЦК України, відповідач зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, що встановлені договором.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір гонорару, за надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_6, чітко визначений у протоколі узгодження договірної ціни від 29.06.2009р., який відповідає положенням ч.1 ст.17, ч.ч. 1-6 ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1 2 жовтня 1999 р. N 6/VI, щодо визначення уніфікованого тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконані ним дії по наданню правової допомоги.

Згідно зазначеної правової норми, в угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

З огляду на положення ст. ст. 203, 901, 903 ЦК України, Правила адвокатської етики, проаналізувавши суть зобов'язання, що виникло між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, перевірив відповідність такого зобов'язання положенням оригіналу договору та фактично вчиненим діям ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з принципів розумності та справедливості, правильно визначився з розміром винагороди адвоката, який підлягає стягненню.

ОСОБА_7, відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, належних та допустимих доказів на спростування підстав, заявленого ОСОБА_6 позову, суду не надав.

Доводи апелянта про, те що виконання позивачем умов договорів суперечить умовам договорів, згідно яких свої обов'язки адвокат мав виконувати лише після передплати, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки ОСОБА_7 приймав послуги адвоката протягом двох років та від цих послуг не відмовлявся.

Не можна прийняти до уваги й доводи апелянта щодо недійсності протоколу узгодження договірної ціни від 29.06.2009р., оскільки доказів, підтверджуючих визнання недійсності протоколу, у передбаченому законом порядку, матеріали справи не містять.

Відсутні й докази на підтвердження доводів апелянта щодо оплати послуг адвоката в розмірі 15 000 доларів США його дружиною у січні 2009 року.

Неспроможними вважає колегія суддів доводи апелянта щодо невідповідності стягненої суми гонорару принципам розумності та справедливості, оскільки ця сума відповідає обсягу виконаної позивачем роботи на умовах укладених угод.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

В.О.Полянська Т.І.Моісеєнко Г.В.Редько