РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1241/2012Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"28" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І.,Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення плати за користування жилим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 18 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів трирічну заборгованість по сплаті за користування житлом та гаражем, виходячи з 900 грн. в місяць, що становить 32 400 грн. та зобов'язати відповідачів вносити щомісячно на протязі періоду проживання плату у сумі 900 грн. за користування жилими та нежилими приміщеннями у будинку АДРЕСА_1, які належать позивачу на праві приватної власності.

Позов мотивований тим, що позивач з квітня 2006 року за правом успадкування після смерті матері ОСОБА_10 є власником 1/2 частки вказаного домоволодіння. У спірному будинку зареєстровані та проживають відповідачі, які безоплатно користуються жилими приміщеннями загальною площею 50,3 кв.м., нежилими приміщеннями площею 16,4 кв.м. та гаражем літ. «И». Без узгодження з позивачем відповідачі визначили своє місце проживання у будинку, на письмові пропозиції позивача укласти договір найму жилого приміщення відмовляються, чим порушують його право власності.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 18 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Керченського міського суду АР Крим від 18 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.

На думку апелянта, суд проігнорував та не дав належної правової оцінки ухваленим та набравши чинності судовим рішенням, зокрема, рішенню Керченського міського суду АР Крим від 22.10.2011 року та рішенню Апеляційного суду АР Крим, якими встановлено, що між сторонами склався порядок користування домоволодінням, що відповідачі не є членами сім'ї власника будинку.

Апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на те, що відповідачі безкоштовно користуються належним йому нерухомим майном, відмовляються від укладання договору найму користування житлом, та в порушення вимог ст. 162 ЖК України дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та відсутності правових підстав до зобов'язання відповідачів оплачувати за користування житлом, що належить на праві власності позивачу.

З таким висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Керченського міського суду АРК від 04 квітня 2006 року встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті матері на 1/2 частки домоволодінняАДРЕСА_1. 23 травня 2006 року зареєстровано його право власності на це майно. Рішенням Керченського міського суду АРК від 30 жовтня 2006 року за позивачем також визнано право власності на самовільно побудовані приміщення і господарські будівлі. ОСОБА_7 у вересні 1975 року була вселена й зареєстрована в спірний будинок, як дружина позивача і член сім'ї колишнього власника будинку. Після розірвання шлюбу між сторонами (29.09.2004 р.) ОСОБА_7 набула статус колишнього члена сім'ї власника будинку. ОСОБА_8, ОСОБА_9 - діти позивача, які з народження проживають в будинку та не є членами сім'ї позивача.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 01.02.2012р. встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_6 займає в належній йому частині будинку літ. «А» кімнату площею 20,4 кв.м та коридор 3-У площею 14,3 кв.м. Відповідачі займають в літ. «А» приміщення: № 2-1 площею 12,9 кв.м, № 2-ІУ площею 12,8 кв.м, кухню 2-3 площею 24,6 кв.м, коридор 2-1 площею 6,2 кв.м, ванну 2-ІІ площею 3,4 кв.м, кладову 2-ІІІ площею 6,8 кв.м, які ізольовані від іншої частини належних позивачу приміщень. Вказаний порядок користування обраний відповідачами з 2004 року (з часу розірвання шлюбу) та не погоджений з позивачем.

Таким чином, відповідачі, які були членами сім'ї колишнього власника будинку та не є членами сім'ї позивача, тривалий час безоплатно користуються жилими та нежилими приміщеннями у спірному будинку і гаражем.

Згідно зі ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Разом з тим діючим Житловим кодексом України житлові права колишніх членів сім'ї власника житла обмежені.

У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням, до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Отже, у разі припинення сімейних стосунків з власником квартири колишні члени його сім'ї не втрачають право користування займаним житловим приміщенням. Однак, якщо власник квартири не згоден, щоб ці особи продовжували користуватися жилим приміщенням безоплатно, то вони зобов'язані вносити йому плату за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги у відповідності до тих же правил, що і наймач.

З аналізу вказаної норми закону випливає, що вимагати укладення договору найму житла є правом власника, безоплатне користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, діючим законодавством не передбачене.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як визначено ст. 158 ЖК України право користування наймача жилим будинком виникає на підставі договору найму, укладеного у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконкомі місцевої ради або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначити права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

З 1 січня 2004 року введено в дію Цивільний кодекс України, глава 59 розділу III якого регулює правовідносини за договором найму (оренди) житла. У ч.1 ст.810 ЦК України розкривається зміст договору найму (оренди) житла, що є об'єктом приватної форми власності, а ч.3 ст.810 ЦК України визначає, що до цього договору застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 811 ЦК України встановлює, що договір найму житла укладається у письмовій формі. Відповідно до положень ст.820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла; наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений у договорі.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово намагався укласти договір найму житла, але відповідачі ухилялися від укладання договору, продовжуючи безоплатне користуватися майном ОСОБА_6

Так, у грудні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до відповідачів з пропозицією укласти договору найму займаного ними житла. З договору, якій був надісланий на адресу ОСОБА_7 й отриманий нею 10.12.2011р. плата за житло пропонувалася у розмірі 800 грн. щомісячно (а.с. 15-17). Вдруге з пропозицією укласти строковий договір найму позивач звернувся до відповідачів 15.02.2012р., на яку отримав відповідь про незгоду укласти договір (а.с.12-14).

Тобто реальної можливості укласти договір найму житла відповідно до вимог ст.ст. 810,811 ЦК України позивач не має.

З огляду на наведене слідує, що хоча між сторонами по справі письмовий договір найму (оренди) житла не укладався, але між ними виникли правовідносини до яких застосовуються правила ст. 162 ЖК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд на вказані обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо недоведеності позовних вимог.

Встановивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що доводи щодо порушення прав позивача як власника домоволодіння обґрунтовані і відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України підтверджуються матеріалами цивільної справи, тому його вимоги в частині захисту його права власності підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що захист порушених з цього приводу прав позивача не може бути здійсненим іншим способом, ніж визначений в зазначеному позові.

З вказаних обставин апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, як ухвалена з порушенням вимог ст.ст. 213,214 ЦПК України, з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та стягуючи з відповідача плату за користування житлом суд виходе з пропозиції розміру оплати, що міститься в договорі найму від 08.12.2011р. 800 грн. щомісячно. У вказаному договорі визначені умови користування житлом та розмір плати за користування ним. Колегія суддів вважає, що 800 грн. щомісячно за користування жилими та допоміжними приміщеннями загальною площею 66,7 кв.м. та гаражем є спів мірною платою.

Визначаючи період за якій слід стягнути оплату за житло одноразове, колегія суддів дійшла висновку, що він має бути встановлений з часу отримання відповідачами, 10.12.2011р., договору найму з пропозицією укласти цій договір, по 28.08.2012р. (день вирішення справи), що складає 6933 грн., а подалі щомісячно по 800 грн. протягом всього часу проживання у вказаному будинку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Отже, з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати по 23 грн. 11 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 п.п.1,3 ч.1, 313, 314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 18 травня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення плати за користування жилим приміщенням скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6.

Стягнути на користь ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 одноразово 6933 грн. (шість тисяч дев'ятсот тридцять три) за користування жилим приміщенням та гаражем в домоволодінні АДРЕСА_1 за період з 10.12.2011р. по 01.09.2012р. та щомісячно по 800 (вісімсот) грн. протягом всього часу проживання у вказаному будинку.

Стягнути на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 судові витрати по 23 грн. 11 коп. з кожного.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 18 травня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

В.О.Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В.Редько