УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/190/2674/13Головуючий суду першої інстанції:Мязгов Л.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

"24" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В

СуддівЯковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М.

При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго», Октябрського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та виселення, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду АР Крим від 27.09.2012 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30.07.2003 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Крименерго». Повернуто сторони у первісний стан: спірна квартира повернута у власність ОСОБА_6, право власності ПАТ «Крименерго», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Крименерго», припинено. Проте, відповідач зазначене рішення суду не виконує, перешкоджає позивачу вільно користуватися спірною квартирою, у квартирі продовжує знаходиться майно, що належить відповідачу. Уточнивши свої вимоги, просив суд усунути йому перешкоди у користуванні нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача звільнити спірну квартиру та вивезти з неї усе свої майно.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 20 лютого 2013 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_6 у здійснені ним права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на праві власності; зобов'язано ПАТ «ДТЕК Крименерго», Октябрський РЕМ ПАТ «ДТЕК Крименерго» звільнити спірну квартиру та вивезти з квартири усе майно, що належить ПАТ «ДТЕК Крименерго» Октябрському РЕМ. Вирішено питання щодо судових витрат.

На зазначене рішення представник ПАТ «ДТЕК Крименерго» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не вирішив заявлених ПАТ «ДТЕК Крименерго» клопотань для повного та всебічного вирішення справи по суті. Крім того вказує, що позивачем чиняться перешкоди у доступі до спірної квартири, а тому відповідач позбавлений можливості визнати факт знаходження його майна в цій квартирі, інших доказів порушення прав користуватися та розпоряджатися майном позивачем не надано.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «ДТЕК Крименерго», ОСОБА_6 просить її відхилити як безпідставну.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «ДТЕК Крименерго», ОСОБА_6 та його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником спірної квартири та майно відповідача, яке знаходиться у квартирі ОСОБА_6, перешкоджає йому користуватися належним йому майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріпляє право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України .

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 27.09.2012 року рішення Красногвардійського районного суду від 21.03.2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30.07.2003 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Крименерго». Сторони повернуто у первісний стан, який існував до укладення договору. Квартира повернута у власність ОСОБА_6, право власності ПАТ «Крименерго», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Крименерго», на квартиру припинено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ДТЕК Крименерго» 25051 грн. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Враховуючи, що відповідач після набрання законної сили рішенням апеляційного суду АР Крим від 27.09.2012 р. продовжував користуватися власністю позивача та перешкоджав йому у користуванні своєю власністю, він набув право на захист у суді свого права шляхом покладення на відповідача обов'язку звільнити квартиру.

Доводи представника відповідача про те, що до спірної квартири вони доступу не мають, а тому не можуть підтвердити факт знаходження в квартирі своїх речей, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з актом комісії Октябрьского району електричних мереж ПАТ «ДТЕК Крименерго» від 01.03.2013 р. з квартири позивача, в якій був розташований розрахунково-касовий центр, здійснено вивіз обладнання Крименерго, яке перераховано в опису до цього акту. Таким чином, факт знаходження обладнання та речей ПТ «ДТЕК Крименерго» в квартирі позивача на час ухвалення рішення суду першої інстанції, підтверджується документами структурного підрозділу відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представник відповідача не надав суду першої та апеляційної інстанції достатніх доказів на підтвердження виконання рішення апеляційного суду АР Крим від 27.09.2012 р., згідно з яким сторони недійсного договору купівлі-продажу були повернуті у первісний стан. Позивач у свою чергу надав достатні докази про створення відповідачем перешкод у користуванні спірною квартирою, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні своєю власністю.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.