УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/190/2415/13Головуючий суду першої інстанції:Михайлова Л.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

"24" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В.

СуддівЯковенко Л.Г. М’ясоєдової Т.М

При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 січня 2010 року між ним і відповідачем укладений договір позики, згідно з яким він передав відповідачу в борг 8000 доларів США строком повернення до 30 грудня 2012 року. Розписка відповідачем написана власноруч. До встановленого терміну відповідач суму боргу не повернув, а тому просив суд стягнути з відповідача на його користь 64009,60 грн., що еквівалентно 8000 доларам США, а також понесені судові витрати.

Рішенням Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики у розмірі 64009,60 грн. та на відшкодування судових витрат 640,10 грн.

На зазначене рішення ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що він не укладав договір позики, а взяв у позивача в оренду автомобіль КАМАЗ на два роки з подальшим його викупом за 8000 доларів США, проте в подальшому ОСОБА_6 забрав у нього автомобіль і став вимагати повернути гроші, яки він не брав.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 отримав від позивача в борг 8000 доларів США, що підтверджується його розпискою, а тому відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України він повинен повернути суму боргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2010 року між сторонами укладено договір позики, згідно з яким відповідач отримав від позивача в борг 8000 доларів США зі строком повернення до 30.12.2012 року.

Факт укладення договору позики підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_7 30.01.2010 р.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалися, на його банківський рахунок.

З матеріалів справи не убачається, що відповідач повернув позику позивачу, а тому вважається, що ОСОБА_7 порушив грошове зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що гроші у розмірі 8000 доларів США він не одержував, а написав вказану розписку з метою майбутнього виконання договору купівлі-продажу автомашини КАМАЗ р. н. НОМЕР_1, що належить дружині позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 1051 ЦК України при оспорюванні позичальником договору позики з підстави, що гроші не були одержані від позикодавця, якщо договір позики укладений у письмові формі, рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були отримані позичальником.

Пункт 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може доводитися показаннями свідків виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли показання свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, прямо визначені у ЦК, зокрема у ч. 2 ст. 937 ЦК, ч. 3 ст. 949 ЦК.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги твердження відповідача про показання свідків щодо підтвердження безгрошовості його розписки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався як на доказ укладення договору позики на розписку ОСОБА_7 від 30.01.2010 р. щодо передачі у заставу земельного сертифікату, колегія суддів відхиляє, оскільки зміст цієї розписки підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем. Питання щодо погашення боргу за рахунок земельного сертифіката не має правового значення у вирішенні цього спору, оскільки не є предметом цього позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.