АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-ц /796/6310/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Набудович І.О.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Волошиної В.М.

при секретарі Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року про відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,

встановила:

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя.

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою повернути позовну заяву позивачці ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, правил підсудності.

Зазначав, що суд першої інстанції не встановив, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 119-120 ЦПК України та безпідставно відкрив провадження по справі.

Крім того, даний позов виник з приводу майна, серед якого є нерухоме майно, а саме: квартира у АДРЕСА_1, та дві квартири у м. Ялті : АДРЕСА_2, та АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України, підсудність визначається за місцем знаходження майна або основної його частини. Оскільки позивачем належним чином не оцінене спірне майно, то неможливо встановити місцезнаходження його основної частини.

В судове засідання апелянт не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка ОСОБА_3 зазначила, що розподілу підлягає майно, набуте сторонами у шлюбі : квартира АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2; автомашина Фольксваген Golf 3 Variant, 1996 року випуску; автомашина «Шкода Октавія», 2001 року випуску; грошові кошти, які знаходяться на рахунках різних банків України; грошові кошти в сумі 43 461 грн. - відшкодування, перераховане Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; кошти в сумі 800 000 грн., які внесені до компанії «Форекс клуб» у м. Києві, її філіалів у м. Севастополі та в м. Сімферополі; зливки срібла, що зберігаються в квартирі АДРЕСА_3; рухоме майно (побутова техніка, телевізори, меблі та інше майно), що знаходиться у квартирах : АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

Відкриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа підсудна Дарницькому районному суду м. Києва, та, виходячи із вимог ст. 122, 127 ЦПК України, перешкод для відкриття провадження по справі не встановлено.

Такий висновок суду колегія суддів вважає правильним виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як вбачається з позовної заяви, до переліку спільного майна подружжя, що підлягає розподілу, позивачка включила трикімнатну квартиру у Дарницькому районі м. Києва, загальною площею 104 кв.м., а також дві квартири у м. Ялті: однокімнатну - загальною площею 29,7 кв.м. та трикімнатну - загальною площею 73,1 кв.м., зазначивши у позовній заяві вартість цих квартир.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 43 Постанови № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Виходячи із положень ст. 114 ЦПК України та враховуючи викладені роз'яснення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно відкрито провадження по справі, оскільки для вимог про поділ нерухомого майна встановлено один вид підсудності (виключна), а оскільки спірне нерухоме майно знаходиться в різних містах, то позивачка має право вибору підсудності.

Доводи апелянта про те, що основна частина нерухомого майна знаходиться у м. Ялті, а тому справа не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва і суд повинен був повернути позовну заяву позивачці, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, виходячи із площі спірних квартир, неможливо зробити висновок, що квартири у м. Ялті становлять основну частину майна, а визначити його дійсну вартість на стадії відкриття провадження суд позбавлений можливості.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо недодержання судом першої інстанції вимог ст. 119-120 ЦПК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 293 ЦПК України ухвала суду про відкриття провадження у справі може бути оскаржена лише в частині щодо недотримання правил підсудності. Перевірка дотримання позивачем при поданні позовної заяви вимог ст. 119-120 ЦПК України належить до компетенції суду першої інстанції та не може бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції при оскарженні ухвали про відкриття провадження.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують і на правильність постановленої ухвали не впливають.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала судді Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року про відкриття провадження у справі постановлена з дотриманням вимог процесуального закону щодо правил підсудності, підстави для її скасування - відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді: