АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м.Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/ 4177 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції: Пасинок В.С.

доповідач: Поливач Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.

при секретарі Охневській Т.В.

за участю осіб: представників позивача - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників ПАТ «ОТП Банк» - Чорного А.М., Гончаренка С.М.

відповідача - ОСОБА_6

представника відповідачів - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів;

за апеляційною скаргою ОСОБА_8

на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 21 січня 2013 року

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2012 року ОСОБА_8 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що вони, як спадкоємці першої черги, отримали спадщину у вигляді депозитних вкладів після смерті ОСОБА_12

В обґрунтування позову зазначила про те, що вона є колишньою дружиною померлого ОСОБА_12 і рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 28 вересня 2011 року за нею визнано право власності на 1/2 частину грошових коштів, внесених нею з ОСОБА_12 в АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступник ЗAT «ОТП банк») за договором № D2s-479 від 29 листопада 2004 року про ощадний банківський вклад з щорічною сплатою відсотків у Євро в сумі 1 907,00 Євро та на Ѕ частину грошових коштів, внесених в АКБ «Райффайзенбанк Україна» за договором № Dls-480 від 29 листопада 2004 року про ощадний банківський вклад з щорічною сплатою відсотків у доларах США в сумі 6 500,00 доларів США.

ОСОБА_8 вказала, що вказаним рішенням суду визнані недійсними видані 16 березня 2007 року державним нотаріусом 11 Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину за законом за №№ 5-258, 5-250, 5-242, відповідно кожному на 1/3 частину грошових вкладів ОСОБА_12

Оскільки відповідачами в добровільному порядку зазначене рішення суду не виконується, позивач просила суд стягнути з ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 грошові кошти, на які за нею визнано право власності за рішенням суду та

які безпідставно, на її думку, були отримані у банку відповідачами - спадкоємцями померлого ОСОБА_12

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 21.01.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на момент розгляду справи існує два правовстановлюючих документа на банківські вклади, належні померлому ОСОБА_12, а саме: судове рішення від 28.09.2011 року та свідоцтва про право на спадщину № № 5-258, 5250, 5-242, видані 16.02.2007 року державним нотаріусом 11 Київської державної нотаріальної контори Івщенкам на 1/3 частину грошових вкладів, в силу їх реєстрації у встановленому законом порядку та відсутності внесених змін до Спадкового реєстру. В матеріалах цивільної справи відсутні докази того, що вказані зміни до Спадкового реєстру не вносились та така інформація судом витребувана не була. Апелянт вказала, що судом безпідставно не було взято до уваги, що вказані свідоцтва визнано судом недійсними, а відповідно, відповідачі отримали зазначені грошові кошти без достатньої правової підстави, оскільки така правова підстава відпала після набрання законної сили рішенням суду, яким було визнано саме за нею право власності на 1/2 частини грошових вкладів та яким було визнано недійсними свідоцтва про право власності.

В суді апеляційної інстанції представник позивача адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній. Відповідач ОСОБА_6, представник відповідачів ОСОБА_7, представники ПАТ «ОТП Банк» - Гончаренко О.М. та Чорний А.М. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд її відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що воно є законним та обґрунтованим. ОСОБА_8, відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, відмовляючи ОСОБА_8 у стягненні з відповідачів безпідставно отриманих грошових коштів за договором банківського вкладу, суд виходив з того, що порушення прав позивача з боку відповідачів відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_8 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2004 року між ОСОБА_12 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», надалі - Банк) укладено договори ощадного банківського вкладу та внесено грошові кошти в сумі 3 814 Євро та 9 000 доларів США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер. На день його смерті розмір вкладів становив 3 814 Євро та 13 000 доларів США.

03.08.2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 було укладено шлюб. 11 січня 2005 року шлюб було розірвано. Проте, вони продовжували проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 11.01.2005 року по день його смерті. Даний факт був встановлений рішенням Оболонського районного суду м. Києва 25 квітня 2007 року.

16.03.2007 року, до ухвалення вказаного рішення Оболонським районним судом м.Києва, державним нотаріусом 11-ої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади в Банку ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_10 по 1/3 частині кожному із спадкоємців без врахування того, що зазначені кошти належать ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власностіз колишнім чоловіком.

У 2007 році Банк видав спадкоємцям по пред'явленню ними свідоцтв про право на спадщину по 1/3 частині банківських вкладів кожному у розмірі 1271, 33 Євро та 4 333,33 доларів США, що разом становить 3 814 Євро та 13 000 доларів США.

Даний факт підтверджується виписками руху коштів по розрахункових рахунках, копіями заяв на видачу готівки та що не оспорюється відповідачами.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 28.09.2011 p., яке набрало законної сили, вказані свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади в Банку визнано недійсними; за ОСОБА_8 визнано право власності на 1/2 частину грошових коштів, внесених в Банк за договором № D2s-479 від 29.11.2004 року про ощадний банківський вклад з щорічною сплатою відсотків у Євро в сумі 1 907 євро та на 1/2частину грошових коштів, внесених в Банк за договором № Dls-479 від 29.11.2004 року про ощадний банківський вклад з щорічною сплатою відсотків у доларах США в сумі 6 500 доларів США.

Суд першоїінстанції дійшов помилкового висновку про те, що на момент розгляду справи існувало два правовстановлюючих документа на банківські вклади, належні померлому ОСОБА_12, а саме: судове рішення від 28.09.2011 року та свідоцтва про право на спадщину № № 5-258, 5-250, 5- 242, видані 16 лютого 2007 року державним нотаріусом 11 Київської державної нотаріальної контори Івщенкам на 1/3 частину грошових вкладів в силу їх реєстрації у встановленому законом порядку та відсутності внесених змін до Спадкового реєстру, оскільки зазначені свідоцтва були визнані судом недійсними.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази того, що вказані зміни до Спадкового реєстру не вносились та така інформація судом витребувана не була.

Жодною нормою законодавства України, в тому числі Положенням про Спадковий реєстр, затверджений наказом Міністерства юстиції України 7 липня 2011 року № 1810/5, не передбачено, що ОСОБА_8, яка не є спадкоємцем після померлого ОСОБА_12, зобов»язана надавати заяви про внесення змін до Спадкового реєстру на виконання рішення суду про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину. Це є правом спадкоємців (ОСОБА_12) для подальшого перерозподілу спадкового майна та оформлення на нього права власності.

Суд першої інстанції вважав, що позивачкою до суду не надано доказів неправомірності видачінотаріусом 16 лютого 2007 року відповідачам свідоцтв про право на спадщину та відповідно суд вважав, що свідоцтва є чинними на день розгляду справи. Суд також послався на те, що відсутні докази на підтвердження звернення ОСОБА_8 до родини ОСОБА_12 з приводу повернення їй грошових коштів.

Проте вказані висновки є безпідставні, виходячи з наступного. Відповідачі позов не визнають, а відповідно добровільно кошти ОСОБА_8 не повернуть.

Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 28.09.2011 року про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом на грошові вклади в Банку та визнання за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину грошових коштів, внесених в Банк за договором № D2s-479 від 29.11.2004 року про ощадний банківський вклад з щорічною сплатою відсотків у Євро в сумі 1 907 євро та 1/2 частину грошових коштів, внесених в Банк за договором № Dls-479 від 29.11.2004 року про ощадний банківський вклад з щорічною сплатою відсотків у доларах США в сумі 6 500 доларів США набрало законної сили.

За частиною третьою статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, ОСОБА_8 не повинна була надавати до суду докази неправомірності вказаних свідоцтв та повторно доводити їх недійсність.

Відповідно до частин першої, другої статті 14 ЦПК У країни судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

А тому вважати дані свідоцтва дійсними, суд першої інстанції не мавжодних правових підстав, враховуючи наявність рішення Ржищівського міського суду Київської області, яким визнано зазначені свідоцтва недійсними.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Так, Банк видав, а відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_10 отримали грошові кошти у розмірі 1271, 33 Євро та 4 333,33 доларів США кожний, що разом становить 3 814 Євро та 13 000 доларів США, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, які визнані судом недійсними. 1/2 частина вказаних коштів належить ОСОБА_8, а тому відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_10 зобов'язані повернути ОСОБА_8 по 1/2 частині отриманих грошових коштів, тобто кожен має повернути позивачці по 635,66 Євро (1271, 33 : 2= 635,66), що за курсом НБУ на день ухвалення рішення суду (1Євро: 10,4940 грн.) складає 6 670,62 грн. та по 2 166,66 доларів США (4333,33 : 2 = 2 166,66), що за курсом НБУ на день ухвалення рішення суду (1 долар США : 7,9930 грн.) складає 17 318,11 грн.

Колегія суддів, проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшла висновку про те, що позвоні вимоги ОСОБА_8, в частині стягнення з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 на її користь, з кожного по 635,66 Євро, по 2166,66 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів також приймає до уваги і те, що тим же рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 28 вересня 2011 року, на яке, як на основну підставу свого позову, посилається ОСОБА_8, не встановлено неправомірність дій ПАТ «ОТП Банк». Банк видав відповідачам грошові кошти у відповідності до свідоцтв, виданих нотаріусом. На час видачі грошових коштів банком спадкоємцям померлого ОСОБА_6, вказані свідоцтва недійсними визнано не було, а відповідно відсутні, передбачені законом підстави, для стягнення грошових коштів з Банку. В цій частині рішення суду першої інстанції є вірним та підлягає залишенню без змін.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні передбачені законом підстави для задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 в частині стягнення коштів з ПАТ «ОТП Банк» за договором банківського кредиту.

За таких обставин колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ухвалює,в цій частині, нове рішення, яким задовольняє позов в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції колегія суддів залишає без змін.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову ОСОБА_8, суд стягує з кожного з відповідачів (крім банку) на користь позивача понесені нею витрати по сплаті судового збору, а саме по 358,88 грн. з кожного.

Висновки колегії суддів відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 21 січня 2013 року, в частині відмови ОСОБА_8 у позові до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8, з кожного по 635,66 Євро, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 6 670, 62 грн., по 2 166,66 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 17 318,11грн. та по 358,88 грн. судових витрат.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: