РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №:

22-ц/0191/187/2012Головуючий суду першої інстанції:ОСОБА_1

Головуючий суду апеляційної інстанції:ОСОБА_2

РІШЕННЯ

"11" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіОСОБА_2,

СуддівОСОБА_3, ОСОБА_4,

При секретаріОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - Орган опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації АР Крим, про скасування усиновлення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом про скасування усиновлення ОСОБА_8 (ОСОБА_9О.), мотивуючи тим, що між ними та усиновленою дитиною незалежно від волі усиновлювачів склалися стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов’язків.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 29 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

          На думку апелянтів, суд дійшов помилкового висновку про те, що між усиновлювачами і усиновленою склалися звичайні стосунки, що характерні для сім’ї, яка виховує дитину у віці 13-15 років, та не врахував, що подальше сумісне проживання сторін не відповідає інтересам дитини; також суд не врахував неадекватну поведінку відповідача, яка мала прояви жорстокості, хитрувала, дурила оточуючих, що заважало встановленню родинних взаємовідносин, нормалізації стосунків між членами родини та на час розгляду справи взагалі зробило неможливим подальше сумісне існування усиновлювачів та прийомної дитини.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивачів, дитини, її представника, думку прокурора, висновок органу опіки та піклування, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 238 Сімейного кодексу України (далі СК України), усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

          Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з листопада 1998 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

23 червня 2004 році за рішенням Ленінського районного суду АР Крим подружжя усиновило ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (тобто у віці восьми років), вихованку Республіканського навчального закладу «Феодосійський дитячий будинок Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим», мати якої померла 18 квітня 2002 року, батька позбавлено батьківських прав.

Зі звіту усиновлювачив про усиновлювану дитину від 06 вересня 2004 року вбачається, що ОСОБА_8 адаптувалася у новій родині, визнає усиновлювачив власними батьками, трохи замкнута (а.с.27).

Проте, з інформації директора Республіканського учбового закладу «Феодосійський дитячий будинок» від 21 жовтня 2011 року вбачається, що вже у 2009 році родина ОСОБА_8 зверталася з питання усиновлення ще одної дитини віком до трьох років, розраховуючи на те, що поява у родині ще однієї дитини позитивно відбудеться на поведінці дочки ОСОБА_10, оскільки батьки дуже занепокоєні її неадекватною, негативною, неповажною поведінкою та поступками відносно батьків та родичів. Через деякий час ОСОБА_7 знов звернулася до директора дитячого будинку за допомогою у поновленні відносин з дочкою; їй було рекомендовано звернутися до служби у справах дітей, психолога та психіатра за місцем проживання (а.с.21).

З пояснень позивача ОСОБА_7 вбачається, що ці рекомендації нею виконані.

29 червня 2010 року у родині народилася ще одна дитина – син ОСОБА_11, з появою якою відносини у родині ще більше погіршилися (а.с.7).

З метою уникнення погіршення стосунків дитина на протязі одного року проживала з бабусею. Після звернення останньої 02 серпня 2011 року до органів міліції з приводу вчинення ОСОБА_8 крадіжки стосунки між усиновлювачами та прийомною дочкою взагалі припинилися і більше не поновлювалися.

З 06 серпня 2011 року ОСОБА_8 перебувала у Щолкінському районному притулку для дітей (а.с. 24, 55).

З повідомлення Ленінського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді від 15 вересня 2011 року за № 77-01/10-09 вбачається, що у родині склалася конфліктна ситуація, яка унеможливлює поновлення позитивних психо-емоційних зв’язків та довірительних відносин між дорослими членами родини та дочкою ОСОБА_10, внаслідок чого вбачається неможливість поновлення повноцінної сім’ї (а.с.25).

У теперішній час ОСОБА_8 переведено із Щолкінського районного притулку для дітей до Республіканського учбового закладу школа - інтернат

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачами обставини свідчать лише про небажання останніх виконувати свої батьківські обов’язки відносно усиновленої дитини, поведінка якої характерна для підлітка її віку.

На думку колегії суддів, такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З аналізу правової норми, на яку посилалися позивачі, звертаючись до суду (пункт 3 частини 1 статті 238 СК України) випливає, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. Суд вправі скасувати усиновлювання дитини при відсутності винної поведінки усиновителя, коли в силу обставин, що не залежать від усиновителя, не склалися відносини, що необхідні для нормального розвитку і виховання дитини.

Скасування усиновлення можливо, якщо є підстави вважати, що воно суперечить інтересам дитини, подальше сумісне проживання батьків і дитини та нормалізація відносин між усиновлювачем та усиновлюваним не можливі.

Виходячи з засад охорони прав та інтересів дитини, обов’язку суду щодо якнайкращого забезпечення цих інтересів, пріоритету сімейного виховання дитини, встановлених Конституцією України (стаття 52), положень сімейного законодавства (частина 3 статті 5, частина 7 статті 7, частини 1 та 2 статті 171 СК України) та міжнародно – правових актів (статтей 3, 12 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року у редакції від 03.04.2003року ратифікованої постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.91року) для правильного вирішення справи необхідним є отримання згоди неповнолітньої дитини на скасування усиновлення.

При розгляді судом спорів щодо скасування усиновлення обов’язковою є участь органу опіки та піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо розв’язання спору, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини 4 та 5 статті 19 СК України).

Суд першої інстанції на ці вимоги закону уваги не звернув, обставини життя родини ОСОБА_8 та існуючи між ними відносини у повній мірі не з’ясував, виконання органом опіки та піклування обов’язків покладених на нього статтею 17 СК України та статтею 11 Закону України «Про забезпечення організаційно – правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо надання допомоги цій родині у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків не перевірив, письмового висновку про доцільність задоволення позову не отримав, тим самим формально поставився до вирішення такого складного питання, як скасування усиновлення з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини та її усиновлювачив.

З досліджених апеляційним судом матеріалів справи та пояснень, наданих учасниками процесу у суді апеляційної інстанції випливає наступне.

Сім’я ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується позитивно. Умови проживання у цій родині у повному обсязі відповідають усім нормам для проживання та розвитку дітей (а.с.8,9). Керівництвом УВК «Школа - ліцей» № 1 в смт. Леніне, Ленінського району АР Крим, де неповнолітня ОСОБА_8 навчалася з третього класу, вона характеризується як товариська, самостійна, весела та здорова дитина, має оцінки середнього рівня, однак, виявляється конфліктність, схильність до омани батьків та вчителів, замкнутість, у зв’язку з чим класний керівник звертався до шкільного психолога з проханням допомогти дитині у виявленні скритих особливостей психологічного розвитку та проведення заходів щодо їх корекції. Батьки приділяли необхідну увагу вихованню доньки, цікавилися життям дитини її навчанням (а.с. 11).

З пояснень свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, допитаних місцевим судом, вбачається, що усиновлювачи створили усі необхідні умови для повноцінного розвитку дитини, однак, між ними постійно виникали конфліктні ситуації внаслідок обману ОСОБА_8 своїх батьків (а.с. 37-42).

Складні відносини між подружжям ОСОБА_8 та усиновлюваною значно погіршилися після того, як ОСОБА_7 завагітніла, та стали взагалі неможливими після народження 29 червня 2010 року рідного сина ОСОБА_15. Опасаючись за життя дитини та власне життя, усиновлювачи запропонували ОСОБА_8 переїхати жити до бабусі та дідуся, на що вона погодилася, але й з цими родичами у неї виникали постійні конфлікти, які привели до звернення бабусі до органів міліції 02 серпня 2011 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що батьки бажали погіршення стосунків з прийомною дочкою. Навпаки, усвідомлюючи неухильне погіршення відносин з ОСОБА_8, вони додавали зусиль для покращення цих відносин. Переконавшись у тому, що психологічні особливості дитини неможливо подолати самотужки, позивачі зверталися до відповідних органів - Ленінської районної державної адміністрації, Феодосійського дитячого будинку, лікарів, психологів за допомогою, яку не отримали (а.с.10, 21, 25).

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи виказане у суді апеляційної інстанції небажання дитини знаходитися у родині прийомних батьків, її згоду на скасування усиновлення, бажання не носити у подальшому прізвище усиновителів та бажання проживати зі своїми кровними родичами, з якими у неї установлені гарні стосунки, колегія суддів дійшла висновку, що між усиновлювачами і ОСОБА_8 незалежно від волі усиновлювачів склалися стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами батьківських обов'язків.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції орган опіки та піклування надав належно оформлений висновок від 11 квітня 2012 року за № 01-21/350, яким визначив недоцільність скасування усиновлення.

Представник органу опіки та піклування у апеляційному суді пояснив, що будь –яких перевірок з метою підготовки висновку, який надано суду, працівниками Служби у справах дітей Ленінської райдержадміністрації не проводилося, на його думку, подальше спільне проживання усиновлювачів та дитини не можливе, але з метою захисту матеріальних прав дитини ця ситуація повинна вирішуватися шляхом позбавлення подружжя ОСОБА_8 батьківських прав щодо доньки Вероники.

Колегія суддів, критично ставиться до такої позиції органу, на який покладено обов’язок з нагляду за умовами проживання і виховання усиновленої дитини, виходячи з наступного.

Обов’язок органу опіки та піклування щодо нагляду за дотриманням прав та умовами проживання і виховання усиновленої дитини до досягнення нею вісімнадцятирічного віку встановлено положеннями статті 235 СК України, пунктами 103, 104 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 905 від 08 жовтня 2008 року.

Зі змісту висновку органу опіки та піклування вбачається, що до підготовки цього висновку обстеження умов життя родини ОСОБА_8 не проводилося, відповідного акту не складалося, цей висновок зроблено на підставі раніше існуючих документів: а саме, інформації Служби у справах дітей Ленінської райдержадміністрації від 06 вересня 2004 року та звітів про фізичний та розумовий розвиток дитини; інформації Ленінського райвідділу міліції про звернення бабки дитини з питання скоєння останньої крадіжки 02 серпня 2011 року; інформації Ленінського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (а.с.25), інформації Щолкінського районного притулку для дітей служби у справах Ленінської райдержадміністрації від 07 вересня 2011 року (а.с. 24).

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі вимог пунктів 1, 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову, оскільки місцевим судом неповно з’ясовані обставини справи, зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено вимоги матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга позивачів підлягає задоволенню, а рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 листопада 2011 року - скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, частиною 1, 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 листопада 2011 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про скасування усиновлення задовольнити.

Усиновлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про народження №11 від 21 серпня 2002 року зроблений Відділом реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим) - скасувати.

Повернути ОСОБА_8 прізвище ОСОБА_9, ім'я ОСОБА_9, по-батькові - Олексіївна.

В актовий запис про народження ОСОБА_8, зроблений Відділом реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 21 серпня 2002 року за № 11, внести виправлення та поновити відомості про прізвище, ім'я, по-батькові дитини, про батька, матір дитини та її місце народження, записані до усиновлення дитини.

Свідоцтво про народження ОСОБА_8 серія І-АП № 286757, видане 13 серпня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим анулювати.

Неповнолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, передати на піклування органу опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації АР Крим.

Після набрання чинності рішенням суду його копію надіслати до Відділу реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

І.В. ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_3