11.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/955/2013р. Головуючий у першій

Категорія 27 інстанції Кукурекін К.В. Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Володіної Л.В., Козуб О.В.,

за участю:

секретаря - Мазнєва Ю.М.,

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним, стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 травня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним право власності на предмет іпотеки.

Вимоги позову мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 13.04.2009 року укладений договір позики на суму 12000,00 доларів США та в забезпечення зобов'язань був укладений договір іпотеки від 13.04.2009 року. На теперішній час борг не повернуто, у зв'язку з чим позивач просить визнати за ним право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

У січні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, в якому просила визнати договір займу та договір іпотеки недійсними.

Вимоги позову мотивовані тим, що між сторонами 13.04.2009 року був укладений договір позики на суму 12000,00 доларів США та в забезпечення зобов'язань укладений договір іпотеки від 13.04.2009 року. ОСОБА_6 зазначає, що правочин був вчинений нею під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах і силу ст.233 ЦК України просить визнати вказані угоди недійсними.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 травня 2012 року у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких ставлять питання про скасування рішення суду, як такого що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять ухвалити нове рішення про задоволення своїх позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 слід відмовити з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про залишення позову ОСОБА_5 без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачкою ОСОБА_6 позивачу ОСОБА_5 частково погашено борг, а розмір його залишку є неспівмірним із вартість іпотечного майна. Однак колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду, оскільки факт повернення позивачкою грошової суми не був належним чином доведений у суді.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13 квітня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір позики на суму 12000,00 доларів США, який посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за № 1964 (а.с.45) Одночасно для забезпечення виконання грошового зобов'язання між сторонами був укладений договір іпотеки від 13.04.2009 року, який також посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1966 (а.с.6) Відповідно до умов вказаного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що відповідачка не виконала належним чином зобов'язання, покладені на неї відповідно до договору позики, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання права власності на предмет іпотеки.

Одночасно до суду із зустрічним позовом звернулась і відповідач ОСОБА_6, яка, уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати договір позики недійсним та стягнути з ОСОБА_5 на її користь моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати по справі.

Згідно п.6 ст.3 ЦК України, при ухваленні рішення, суд повинен враховувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія судів вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було зроблено хибний висновок в частині встановлення факту доведеності повернення відповідачкою суми боргу за договором позики у розмірі 6869,00 доларів США, оскільки з наданих до матеріалів справи розписок не вбачається, для чого були одержані зазначені у цих розписках гроші та від кого саме вони були одержані. У судовому засіданні позивачем було підтверджено факт отримання від ОСОБА_6 суми боргу тільки у розмірі 2000,00 доларів США у підтвердження чого на зворотньому боці договору був зроблений відповідний запис за власноручним підписом позивача (а.с.45) Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що оскільки відповідачкою не було доведено у суді достовірність отримання позивачем від неї вказаних у розписках грошових сум та надані розписки не містять даних стосовно того, ким та для чого були отримані гроші, то суд не мав законних підстав вважати їх належним доказом, який слід відображати у рішенні суду.

При таких обставинах рішення суду в цій частині не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно в цій частині підлягає зміненню.

Крім того, позивач у своєму позові ставить вимогу щодо визнання за ним права власності на іпотечне майно, а саме квартиру, однак колегія вважає, що ці вимоги є передчасними, оскільки до теперішнього часу не вирішений спір, щодо суми боргу, яка підлягає стягненню.

Як вбачається із зустрічного позову ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно зроблено висновок при ухваленні рішення про відмову в його задоволенні, оскільки нею не було надано суду жодних доказів у підтвердження обґрунтованості своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Змінити рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 29 травня 2012 року в частині встановлення фактичних обставин справи по визначенню розміру боргу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.І.Птіціна

Судді: Л.В.Володіна

О.В.Козуб