РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/632/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
РІШЕННЯ
"08" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівКустової І.В., Приходченко А.П.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року ВАТ «Державний Ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 13570 грн.
Позов мотивований тим, що 22 грудня 2000 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким останній отримав в кредит грошові кошти у розмірі 15000 грн. зі сплатою 38% річних, зі строком погашення до 21 грудня 2001 року. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту 19 лютого 2002 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, за яким було звернуто стягнення на предмет застави і задоволені частково вимоги Банку. Проте повністю заборгованість за кредитним договором погашена не була. На час звернення позивача з даним позовом сума заборгованості складає 13570 грн., яку і просить ВАТ «Державний Ощадний банк України» стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 31 березня 2011 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» 13570 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2012 року заява ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
В запереченнях на апеляційну скаргу ВАТ «Державний Ощадний банк України» просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2000 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за яким останній отримав в кредит грошові кошти у розмірі 15000 грн. зі сплатою 38% річних, зі строком погашення до 21 грудня 2001 року.
Виконання ОСОБА_6 зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором були забезпечені договором застави від 29 грудня 2000 року, предмет якого був автомобіль Фольксваген Пассат 1990 року випуску.
У зв'язку з порушенням відповідачем вищезазначених зобов'язань, на предмет застави за виконавчим написом приватного нотаріусу від 19 лютого 2002 року було звернуто стягнення для погашення заборгованості у розмірі 20503,24 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2002 року відмовлено у задоволенні вимог ВАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості, визнання права власності на автомобіль, відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ВАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави.
Вказаним рішенням суду встановлений розмір заборгованості відповідача за кредитним договором в сумі 20503 гривні 24 коп. Однак, відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з здійсненням виконавчої надписи нотаріусом на вказану суму.
Автомобіль Фольксваген Пассат був реалізований за 6117,05 грн. Згідно розпорядження від 28 жовтня 2002 року кошти від реалізації заставного майна розподілено наступним чином, з яких 4294,52 грн. було зараховано у рахунок погашення заборгованості зі сплати процентів, 1420,51 грн. у рахунок погашення тіла кредиту.
Згідно розрахунку банку сума заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором складає 13570 грн. (тіло кредиту), яка відповідачем не погашається.
Розглядаючи справу за відсутності відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучі належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, що стало підставою для ухвалення рішення в заочному порядку. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань по кредитному договору суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 13570 грн.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, таким вимогам рішення суду першої не відповідає, оскільки ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Згідно із ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом із нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
З матеріалів справи вбачається, що повістки та поштові повідомлення, які відправлялися на ім'я відповідача, повернуті на адресу суду за закінченням терміну зберігання (а.с.30,43,58).
Таким чином, висновок суду про належне повідомлення відповідача про розгляд справи 31 березня 2011 року є помилковим та зробленим усупереч вимогам процесуального права, а доводи апеляційної скарги в цій частині такими, що заслуговують на увагу.
Згідно із ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Між тим ст. 257 ЦК України встановлює трирічний строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (Прикінцеві та перехідні положення).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261).
Таким чином ВАТ «Державний Ощадний банк України», звернувшись до суду з даним позовом у лютому 2010 року пропустило позовну давність.
В суді апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що сума в розмірі 9 грн.48 коп. була внесена в рахунок заборгованості у 2005 році робітниками банку для зручності, в якості поважності причин пропуску давності послався на неналежну роботу з проблемними активами та ту обставину, що у лише 2010 році було виявлено майно боржника.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обставини за якими позивачем була пропущена позовна давність не свідчать про поважність причин, а тому правила ч. 5 ст. 267 ЦК України застосуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся за відсутністю відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи 31 березня 2011 року.
За таких обставин колегія суддів бере до уваги заяву ОСОБА_6 про застосування наслідків спливу позовної давності, надану вже після ухвалення заочного рішення, при зверненні із заявою про його скасування (а.с.64).
Враховуючи викладене, положення ч.4 ст. 267 ЦПК України, у позові слід відмовити за пропуском позовної давності.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення судом норм процесуального та матеріального права є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 березня 2011 року - задовольнити.
Заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 березня 2011 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко І.В.Кустова