РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/579/2012Головуючий суду першої інстанції:Шкуліпа В.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"08" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівІщенка В.І., Приходченко А.П.

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Крименерго» про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго» до ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Крименерго», ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Крименерго», у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить зобов'язати відповідача здійснити ремонт ушкодженої електричної проводки та стягнути з товариства на його користь у відшкодування моральної шкоди 5363 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем електричної енергії, що надає ПАТ «Крименерго». 10 лютого 2010 року та 08 лютого 2011 року працівниками відповідача незаконно, за відсутністю будь-яких підстав, було здійснено відключення квартири позивача від електропостачання. В ході якого було залишено оголені проводи, що представляло собою небезпеку. У зв'язку із незаконністю таких дій відповідача просить суд зобов'язати товариство здійснити ремонт ушкодженої електричної проводки. Крім того, позивач зазначає, що внаслідок незаконного припинення електричної енергії йому було завдано моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює у 5363 грн.

ПАТ «Крименерго звернулося до суду із зустрічним позовом, у якому просить: визнати дії ОСОБА_6 щодо споживання електричної енергії без укладення договору, самовільного підключення до електромереж, несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію неправомірними та такими, що порушують Правила користування електричною енергією; зобов'язати ОСОБА_6 звернутися до Керченського РЕСу для укладення договору про користування електричною енергією з наданням необхідних документів.

Позов мотивований тим, що після відключення споживача від постачання електричної енергії останній продовжує її споживати, що свідчить про самовільне підключення. Крім того, в порушення п.7 Правил користування електричною енергією ОСОБА_6 не звернувся до ПАТ для укладення договору про користування електричною енергією. Станом на 13.12.2011 року споживач має заборгованість за користування електричною енергією в сумі 306 гривень 57 коп.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 16 лютого 2012 року у позовах ОСОБА_6 та ПАТ «Крименерго» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні його позову, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, по суті позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості позивача за користування електричною енергією є таким, що не відповідає обставинам справи.

На думку апелянта суд першої інстанції при розгляді спору порушив вимоги процесуального, а саме: не допитав в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не витребував акт щодо технічного стану проводки та не призначив по справі експертизи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо недоведеності заявлених вимог про зобов'язання відповідача здійснити ремонт ушкодженої електричної проводки. Також при розгляді вимог про відшкодування моральної шкоди не врахував, що вказані правовідносин врегульовані Законом України «Про захист прав споживача».

ПАТ «Крименерго» також не погодилось із вищенаведеним рішенням суду в частині відмови у позові товариства, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині змінити, шляхом задоволення його позову.

В якості доводів ПАТ «Крименерго» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та надання неналежної оцінки доказам.

Так апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладати договір про користування електричною енергією є правом позивача а не обов'язком у супереч ст. 714 ЦК України, ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику», Правилам користування електричної енергією для населення.

Також в апеляційній скарзі йдеться про необґрунтовану відмову у задоволенні позовних вимог про визнання дії ОСОБА_6 щодо споживання електричної енергії без укладення договору, самовільного підключення до електромереж, несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію неправомірними та такими, що порушують Правила користування електричною енергією.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Крименерго», обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 (далі - ПКЕЕ) споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Крім того, відповідно до ПКЕЕ споживачами електричної енергії визнаються фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем електричної енергії, що відпускає ПАТ «Крименерго», на якого відкритий особовий рахунок (а.с.37).

Згідно наряду від 09 лютого 2010 року (а.с.42) 10 лютого 2010 року проведено відключення (під лічильником) електричної енергії, що надається на адресу позивача у зв'язку з наявною заборгованістю за спожиту електричну енергію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання ПАТ «Крименерго» здійснити ремонт ушкодженої електричної проводки, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3, 4 ЦПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. При цьому спосіб захисту прав має бути адекватним та відповідати порушеному праву.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, матеріали справи фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити факт втрати або пошкодження майна потерпілого або позбавлення його особистого нематеріального права, тобто наявність шкоди, не містять.

Сам по собі факт відключення об'єкта позивача представниками ПАТ «Крименерго» від електромережі не може бути підставою для захисту прав позивача у визначений ним спосіб.

Відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМ України від 26 липня 1999 р. N 1357, за змістом яких права споживача у разі неправомірного його відключення від електромережі захищаються шляхом примусового підключення енергопостачальником.

Однак, позивачем таких вимоги заявлено не було.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не були доведені обставини, що робітниками ПАТ було пошкоджено електропроводку.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді спору порушив вимоги процесуального закону, а саме: не допитав в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не витребував акт щодо технічного стану проводки та не призначив по справі експертизи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо недоведеності заявлених вимог про зобов'язання відповідача здійснити ремонт ушкодженої електричної проводки не заслуговують на увагу, оскільки таких клопотань у позивачем заявлено не було.

З урахуванням викладеного, а також положень ч.2 ст.303 ЦПК України не можуть прийняті в якості доказів письмові пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки вказані особи не були допитані в якості свідків у встановленому законом порядку, клопотань про їх допит заявлено не було.

Посилання апелянта на витяг з журналу як на підставу підтвердження обставин щодо ушкодження робітниками ПАТ електричної проводки, внаслідок чого відбулося коротке замикання, правильно не взято до уваги судом першої інстанції при вирішенні спору, оскільки як вбачається з матеріалів справи відключення відбулося 10 лютого 2010 року (а.с.42), а коротке замикання - 11 лютого 2010 (а.с.47). Відомості про те, що коротке замикання стало наслідком неправомірний дій робітників ПАТ матеріали справи не містять.

Також не є безперечним доказом на підтвердження заявлених вимог надане позивачем фото електричної проводки.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ПАТ «Крименерго» про зобов'язання вчинити дії щодо ремонту електричної проводки ухвалено з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 підстав для його скасування не містять.

Разом з тим заслуговують уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наряду від 09 лютого 2010 року (а.с.42) 10 лютого 2010 року проведено відключення (під лічильником) електричної енергії, що надається на адресу позивача у зв'язку з наявною заборгованістю за спожиту електричну енергію.

Відомості про те, що відключення позивача від електричної енергії здійснено з дотриманням п.27 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМ України від 26 липня 1999 р. N 1357 матеріали справи не містять.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97 ВР "Про електроенергетику", Правилами та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562.

Положення вказаних норм не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язань з постачання електричної енергії.

Також не можуть бути задоволені вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту ч.5ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено право споживачів на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (виріб, товар), роботою чи послугою, що виготовляються, виконуються чи надаються у випадках, передбачених законодавством, оскільки таких обставин судом не встановлено.

Посилання апелянта на положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговує уваги, оскільки дана норма не визначає умови виникнення права споживача на відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Крименерго» про визнання дії ОСОБА_6 щодо споживання електричної енергії без укладення договору, самовільного підключення до електромереж, несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію неправомірними та такими, що порушують Правила користування електричною енергією, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності товариством.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив ці вимоги з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як вже зазначалося вище позивач відключений від електроенергії. Відомості про те, що у встановленому порядку позивачу було поновлено постачання електричної енергії матеріали справи не містять. Однак, як вбачається з довідки відповідача після припинення постачання електричної енергії за адресою позивача, останній продовжує її споживання (а.с.40). Згідно довідки відповідача станом на 13.12.2011 року споживач має заборгованість за користування електричною енергією в сумі 306 гривень 57 коп.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Захист прав - це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

Відповідно до п. 53 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМ України від 26 липня 1999 р. N 1357 у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі самовільного підключення до електричних мереж, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

Вказаними Правилами передбачені наслідки порушення споживачем правил користування електричною енергією, зокрема: самовільного підключення та порушення термінів сплати за спожиту електроенергію.

Таким чином, законодавець передбачає певний порядок встановлення порушень ПКЕЕН та захисту у зв'язку з цим порушеного права, а тому права ПАТ «Крименерго» судовому захисту у визначений ним спосіб - визнання дій споживача неправомірними та такими, що порушують права товариства не підлягають.

Однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в цій частині, вищезазначені вимоги закону не врахував, і їм у супереч відмовив у позові, поклавши в основу цього рішення висновок про недоведеність порушень з боку ОСОБА_6 Правил користування електричною енергією для населення, який є передчасним.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПАТ «Крименерго» про порушення судом норм матеріального права, при вирішенні вимог товариства про зобов'язання ОСОБА_6 укласти договір на споживання електричної енергії.

Відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішньої волі, у суду немає повноважень на примушення осіб до вчинення правочину.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим п. 1 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Також обов'язок споживача звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією встановлений п.п. 3-7 Правил користування електричною енергією для населення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Наведені норми закону спростовують вищезазначений висновок суду першої інстанції.

Між тим відповідно до п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМ України від 26 липня 1999 р. N 1357 споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Однак ПАТ «Крименерго» не надано суду доказів на підтвердження того, що енергопостачальником були виконанні вказані вимоги Правил, проте ОСОБА_6 відмовився укласти такий договір, що підтвердив представник товариства в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, вимоги ПАТ «Крименерго» до ОСОБА_6 про зобов'язання останнього укласти договір є передчасними, а вимоги не підлягають задоволенню саме з цих підстав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції рішення в частинні відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 ПАТ «Крименерго» про стягнення моральної шкоди та відмови зустрічних позовних вимог ПАТ «Крименерго» до ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними та зобов'язання укласти договір про користування електричною енергією ухвалене з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в цій частині з ухваленням нового про відмову у задоволенні у зв'язку з їх безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Крименерго», ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 лютого 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 лютого 2012 року в частинні відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Крименерго» про стягнення моральної шкоди та відмови зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Крименерго» до ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними та зобов'язання укласти договір про користування електричною енергією - скасувати.

Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Крименерго» стягнення моральної шкоди та зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Крименерго» до ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними та зобов'язання укласти договір про користування електричною енергією - відмовити.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 16 лютого 2012 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко