УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/547/2012Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.
"17" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівПриходченко А.П., Моісеєнко Т.І.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Феодосійської міської ради АР Крим, ОСОБА_8, третя особа відділ Держкомзему України у м. Феодосії про визнання недійсними рішення Феодосійської міської ради АР Крим, акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі, акту прийому-передачі земельної ділянки, договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 20 лютого 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2006 року ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7, звернулися до суду з позовом до Феодосійської міської ради АР Крим, ОСОБА_8, у якому просили визнати недійсними рішення Феодосійської міської ради АР Крим від 25 березня 2005 року № 2047, акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 13 квітня 2005 року, акт прийому-передачі земельної ділянки від 7 червня 2005 року, договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2005 року, укладеного між ОСОБА_8 та Феодосійською міською радою АР Крим, усунувши перешкоди у користуванні будинком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 належить кожному по 1/3 частці будинку по АДРЕСА_1. Рішенням Феодосійської міської ради АР Крим від 25 березня 2005 року № 2047 земельну ділянку площею 0,0383 га, по АДРЕСА_1 передано у користування відповідачу ОСОБА_8, на підставі чого між ним та Феодосійською міською радою 11 квітня 2005 року був укладений договір оренди земельної ділянки. Позивачі вважають, що їх права, як власників будинку АДРЕСА_1 та землекористувачів земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок, порушені оскільки вищенаведеними актами та правочинами вони фактично позбавлені права на вищезазначену земельну ділянку, що ними використовувалась для обслуговування їх власного будинку. Крім того вони позбавлені єдиного входу та під'їзду до їх домоволодіння.
ОСОБА_7, в інтересах якої заявлений позов ОСОБА_10, ухвалою суду від 16.07.2009 року допущена до участі у справі в якості позивача у зв'язку з досягненням повноліття (а.с.211 т.1).
Справа розглядалася неодноразово.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 17 січня 2012 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_9 закрито.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 20 лютого 2012 року у позові відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове.
В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не розглянуті заявлені вимоги про зобов'язання Феодосійську міську раду АР Крим передати позивачам у власність безоплатно земельну ділянку по АДРЕСА_1, зобов'язання ОСОБА_8 усунути перешкоди: звільнити прохід від будівельних конструкцій.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивачів, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 належить кожному по 1/3 частці будинку.
ОСОБА_8 на праві власності належить нежитлова будівля - торговий павільйон, торгівельною площею 75,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням 36 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради АР Крим №2047 від 25.03.2005 року «Про надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_8 затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки для реконструкції та обслуговування торгівельного-павільйону магазину та передано в оренду строком до 31.12.2014 року земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 0111600000000020130, площею 0,0383 га за рахунок земель, не наданих у власність або постійне користування.
Рішенням 47 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради АР Крим №2699 від 24.05.2006 року внесено зміни у вказане рішення в частині адреси земельної ділянки, вказано адресу: АДРЕСА_2.
07.06.2005 року між Феодосійською міською радою АР Крим та ОСОБА_8 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком до 31.12.2014 року, зареєстрований за №0405012900085.
Додатковою угодою від 21.03.2006 року між Феодосійською міською радою АР Крим та ОСОБА_8 внесено зміни до договору оренди, вказана адреса земельної ділянки АДРЕСА_2.
13 квітня 2005 року складений акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі.
07 червня 2005 року складений акт прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірним рішенням та договором оренди земельної ділянки не порушуються права позивачів, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За теоретичним визначенням позов - це матеріально-правова вимога до відповідача з приводу порушеного права, а належними сторонами в цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги - позивач та особа, яка повинна відповідати за позовом - відповідач.
Як випливає зі змісту позову, вимоги пред'явлені позивачами стосуються захисту їх прав на земельну ділянку, яку на їх думку Феодосійська міська рада АР Крим незаконно надала в оренду ОСОБА_8 Крім того, надання в оренду спірної земельної ділянки перешкоджає їм у вільному доступі до належного їм майна.
Підстави для судового захисту у спосіб, що визначений позивачами, встановлені ст.ст. 152, 155 ЗК України, згідно змісту яких у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Право на звернення до суду із вимогою про визнання угод недійсними мають сторони, між якими укладено угоди, та інші особи, права яких безпосередньо порушені. Якщо з урахуванням обставин у справі суд установив, що позивач не є стороною договору й безпосередньо його права такою угодою не зачіпаються, то це є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.
З урахуванням викладеного, кожна особа має конституційне право на судовий засіб захисту, зокрема право на пред'явлення позову у процесуальному розумінні. Відсутність же права на позов у матеріально-правовому розумінні, зокрема у зв'язку з тим, що позивач не є стороною договору й безпосередньо його права цією угодою не зачіпаються, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.
Відповідно до рішення Феодосійського міськвиконкому №40 від 28.12.1955 року для обслуговування домоволодіння позивачів зареєстрована земельна ділянка площею 369 кв.м.
Згідно даних технічної інвентаризації та висновку експерта №2157 від 28.11.2008 року площа земельної ділянки, яка зайнята самовільно власниками домоволодіння становить 220 кв.м.(а.с.13 т.1), частина з якої передана в оренду ОСОБА_8
Згідно з висновком експерта №2157 від 28.11.2008 року №2157 від 28.11.2008 року розташування земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_8, відповідає санітарним, протипожежним та планувальним вимогам.
Відповідно до закону захисту підлягає лише порушене наявне право, а вказана частина земельної ділянки (яка передана в оренду відповідачу) у встановленому порядку позивачам у користування чи у власність не передавалася, займана ними самовільно, а тому посилання останніх на порушення їх прав на земельну ділянку та як наслідок визнання недійсним рішення ради про передачу земельної ділянки в оренду є необґрунтованими.
Оскільки позивачі не є стороною договору оренди земельної ділянки площею 0,0383 га по АДРЕСА_2 в м. Феодосії, що укладений між Феодосійською міською радою АР Крим та ОСОБА_8, їхні права вказаним договором та рішенням ради про передачу в оренду земельної ділянки не порушені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про визнання недійсними рішення Феодосійської міської ради АР Крим про передачу в оренду спірної земельної ділянки, договору оренди земельної ділянки та акту прийому-передачі земельної ділянки.
Згідно з положеннями норм ст.ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Однак, сам по собі факт відсутності погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача, на якій посилаються позивачі в обґрунтування позову, не може бути підставою для визнання недійсним акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі, оскільки факту накладення земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивачів на законних підставах, не встановлено.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянтів проте, що передачею ОСОБА_8 земельної ділянки в оренду, позивачі позбавлені права проходу та в'їзду на територію домоволодіння, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Так, згідно висновку експерта №2157 від 28.11.2008 року технічна можливість влаштування в'їзду до території домоволодіння АДРЕСА_1, що належить позивачам та виходу з нього на АДРЕСА_1 існує (через двір сусіднього домоволодіння АДРЕСА_3 та через земельну ділянку, передану в оренду ОСОБА_8, якій потребує облаштування). Враховуючи, що земельна ділянка домоволодіння АДРЕСА_1 має площу менш ніж400 кв.м. (369), без врахування самовільно зайнятої земельної ділянки, забезпечення окремого в'їзду до двору не потребується.
Наявність проходу зі сторони домоволодіння АДРЕСА_1 через земельну ділянку, надану в оренду відповідачу, не може бути підставою для визнання недійсним рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду та договору оренди земельної ділянки, оскільки право на користування чужою земельною ділянкою передбачено ст.98 Земельного Кодексу України - право земельного сервітуту, який підлягає встановленню у встановленому законом порядку.
Крім того, позов з такими вимогами позивачів знаходиться на вирішенні у Феодосійському міському суді АР Крим (а.с.59-63 т.2).
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції вирішуючи спір, не розглянув усі заявлені вимоги, зокрема: щодо зобов'язання Феодосійської міської ради АР Крим безоплатно передати у встановленому порядку земельну ділянку для обслуговування домоволодіння АДРЕСА_1 площею 589 кв.м. (369 +200), зобов'язання ОСОБА_8 усунути перешкоди: звільнити прохід від будівельних конструкцій є неспроможними, оскільки вказані вимоги не були предметом заявленого позову, вони заявлені в іншій цивільній справі, провадження по якій зупинено до вирішення цього спору (а.с.59-63 т.2)
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і підстав для скасування рішення суду не містять.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції були дотриманні вимоги матеріального і процесуального права, що доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, що згідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 20 лютого 2012 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 20 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко Т.І. Моісеєнко