УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/570/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л.

"25" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.,

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.,

При секретаріКовтун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спєктраль-Тур» до ОСОБА_6 про стягнення шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спєктраль-Тур» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року ТОВ «Спєктраль-Тур» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої недостачею матеріальних цінностей в розмірі 135923,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі постанови прокурора м. Феодосії від 26 травня 2009 року у зв'язку з порушенням кримінальної справи ОСОБА_6 було відсторонено від виконання обов'язків керівника підприємства. Після проведеної інвентаризації на підприємстві була встановлена недостача матеріальних цінностей на загальну суму 135923,32 грн. Наказом №192 від 20 жовтня 2009 року відповідача, яка була єдиною особою з матеріальною відповідальністю, звільнено з посади керівника підприємства на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року у позові ТОВ «Спєктраль-Тур» відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ТОВ «Спєктраль-Тур» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував питання щодо матеріальної відповідальності, зокрема, вирішуючи спір, суд взяв до уваги лише п. 2.1 контракту, проте поза увагою суду залишилися п. 2.2 та п. 2.10, якими, на думку апелянта, матеріальна відповідальність ОСОБА_6 була передбачена.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2006 року між ТОВ «Спєктраль-Тур» та ОСОБА_6, як з керівником товариства, був укладений контракт, згідно якого остання здійснювала поточне управління підприємством, організовувала його виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність ( п.2.1).

Постановою старшого слідчого прокуратури від 26 травня 2009 року ОСОБА_6, у зв'язку з порушенням відносно неї кримінальної справи за ч. 2 ст. 368 КК України, була відсторонена від виконання обов'язків керівника підприємства.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Спєктраль-Тур» від 20 жовтня 2009 року ОСОБА_6 звільнено з посади керівника за ч. 2 ст. 41 КЗпП України.

Актом інвентаризації матеріальних цінностей ТОВ «Спєктраль-Тур» від 10 червня 2009 року встановлено недостачу на суму 135923,32 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Спєктраль-Тур», суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог.

З таким висновком погоджується колегія суддів виходячи з такого.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).

Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників встановлені ст. 130 КЗпП України, відповідно до положень якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Випадки повної матеріальної відповідальності встановлені ст. 134 КЗпП України, згідно якої відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п.1); майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (п.2); шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.3); шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані(п.4); шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування ( п.5); відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків (п.6); шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків (п.7); службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу ( п.8); керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством(п.9).

Обгрунтовуючи позов, ТОВ «Спєктраль-Тур» посилається на те, що відповідач, будучи керівником підприємства, була особою з повною матеріальною відповідальністю.

Однак таких обставин судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей укладається за правилами ст. 135-1 КЗпП України, згідно якої письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи такого договору або доказів про його укладення не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою пункти 2.2 та 2.10 контракту, укладеного між сторонами, якими, на думку апелянта, передбачена повна матеріальна відповідальність відповідача, не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки зазначені апелянтом пункти контракту встановлюють лише посадові обов'язки керівника товариства та право вищого органу вимагати письмового звіту від керівника про його дії.

Оскільки матеріали справи не містять доказів передачі у користування відповідача предметів, перелічених у п. 5 ст. 134 КЗпП України, слід визнати неспроможними і доводи позивача про наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодування завданої шкоди на підставі наведеної норми закону, якою також обґрунтовані позовні вимоги.

Крім того, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Спєктраль-Тур» шкоди за правилами ст. 132 КЗпП України, яка передбачає відшкодування шкоди у розмірі середнього місячного заробітку.

Згідно ст. 138 КЗпП України, обов'язковою умовою для покладення на відповідача матеріальної відповідальності є встановлення наявності винних протиправних дій (бездіяльності) з боку робітника, що завдали шкоди.

Однак, матеріали справи не містять фактичних даних, на підставі яких можливо було б встановити такі обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії.

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спєктраль-Тур» відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова