УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/0191/178/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"18" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріКовтун Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Орджонікідзевської селищної ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим; Комунальне підприємство «Орджонікідзе» про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року Орджонікідзевська селищна рада звернулася до суду із позовом до відповідачів про виселення з самовільно зайнятої квартири без надання іншого житла, мотивуючи тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідно до спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету заводу «Гідроприлад» (протокол № 61 від 13 грудня 2001 року) 23 січня 2002 року Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим прийнято рішення № 61 про видачу сім'ї ОСОБА_6 ордеру на вселення у вищевказану квартиру за умови, що вони скасують право власності на квартиру АДРЕСА_2. Відповідачі запропоновані умови не виконали, тому ордер на вселення їм не видавався. Не зважаючи на відсутність ордеру відповідачі самовільно вселилися у спірну квартиру. У добровільному порядку це жиле приміщення вони не звільняють.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року позов Орджонікідзевської селищної ради задоволений: виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, з самовільно зайнятої квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що, підстав для звільнення відповідачами квартири АДРЕСА_2, яка була приватизована у 1993 році немає, оскільки родина у теперішній час збільшилася і є потреба у використанні обох квартир.

Вважає, що виселення малолітніх осіб зі спірної квартири суперечить вимогам статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та частини 1 статті 3 «Конвенції про права дитини».

Вказує, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та допиту свідків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши відповідача ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги про виселення, суд першої інстанції виходив з доведеності позову, оскільки правові підстави для вселення відповідачів у спірну квартиру відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 58 Житлового кодексу України (далі ЖК України) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

В розумінні наведеної статті, єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер, який видається виконавчим органом місцевої ради на підставі рішення про надання житлового приміщення у будинках громадського чи державного житлового фонду. Ордер на жиле приміщення є адміністративним актом, що видається виконавчим органом місцевого самоврядування до компетенції якого входить вирішення питань, пов'язаних з наданням житлових приміщень.

Судом встановлено, що з 12 вересня 1993 року ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 є власниками квартири АДРЕСА_2 у рівних частках (а.с. 9).

Територіальна громада у особі Орджонікідзевської селищної ради є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.6).

На підставі спільного рішенням адміністрації та профспілкового комітету заводу «Гідроприлад» (протокол № 61 від 13 грудня 2001 року) 23 січня 2002 року Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим прийнято рішення № 61 про видачу сім'ї ОСОБА_16 ордеру на вселення у квартиру АДРЕСА_1 за умови, що вони скасують право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.6,7).

У зв'язку тим, що відповідачі з вказаними умовами не погодилися, рішенням адміністрації та профспілкового комітету заводу «Гідроприлад» (протокол № 69 від 21 лютого 2002 року) у наданні їм квартири АДРЕСА_1 було відмовлено, ордер на вселення не видавався (а.с 8).

Факт користування відповідачами спірною квартирою без достатніх правових підстав підтверджується актами Комунального підприємства «Орджонікідзе» № 45 від 15 вересня 2009 року та № 10 від 23 березня 2011 року, а також вбачається з письмової вимоги про звільнення відповідачами зайнятого ним жилого приміщення, направленої позивачем на адресу останніх 29 жовтня 2009 року (а.с.13-15).

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду про необхідність виселення відповідачів з квартири, яка незаконно знаходиться у їх користуванні.

Посилання апелянта на необхідність використання родиною ОСОБА_16 обох квартир та необґрунтовану відмову суду у задоволенні клопотання про витребування договору про завершення будівництва та документації про стан спорудження будинку на момент надання відповідачам квартири № 25, а також на безпідставну відмову у допиті свідків, які мали підтвердити у суді законність вселення відповідачів у спірну квартиру, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки усі ці доводи не спростовують висновків місцевого суду щодо неправомірності вселення та користування вказаними особами квартирою АДРЕСА_1.

Твердження апелянта про незаконність виселення неповнолітніх осіб не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки відповідно до положень статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків.

З матеріалів справи вбачається, що батьки неповнолітніх ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані за іншим місцем проживання - у квартирі АДРЕСА_2, тому колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду в цій частині (а.с 9,11).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги ОСОБА_6 та залишення без змін рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко