УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/689/2012Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л.
"20" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.
При секретаріШиловій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Споживчого товариства «Речовий ринок» про стягнення частки майна товариства, пайового внеску та визнання права власності на частку земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 лютого 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Споживчого товариства «Речовий ринок» (далі - Товариство) про стягнення загальної частки члена кооперативу у майні товариства у розмірі 376 980 грн.; пайового внеску у розмірі
100 000 грн., а також визнання за позивачем права власності на 1/5 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1,1283 га.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідно до пункту 7 Установчого договору Товариства від 08 грудня 2003 року позивач є учасником Товариства з часткою у статутному фонді 20%, що в грошовому еквіваленті становить 100 000 грн.
17 серпня 2006 року він подав заяву про вихід з Товариства з виплатою пайового внеску у вказаній сумі. 16 жовтня 2007 року він звернувся з письмовою вимогою про виплату також його частки (20%) у майні Товариства, що в грошовому еквіваленті становить 376 980 грн., проте всупереч вимогам закону звернення позивача не розглянуті.
Крім того позивач вважає, що на підставі положень ст. 21 Закону України «Про кооперацію» у зв'язку з його виключенням з членів Товариства за ним повинно бути визнано право власності на 1/5 частину земельної ділянки загальною площею 1,1283 га., що належить Товариству.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 20 лютого 2012 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
На думку апелянта, висновки суду про безпідставність його позовних вимог не відповідають як положенням Закону України «Про кооперацію» так і матеріалам справи, зокрема, діючому Установчому договору, у якому визначена його частка у статутному фонді - 20%, що становить 100000 грн.; судом неправильно враховані висновки економічної експертизи, оскільки технічні помилки у документах фінансової звітності не впливають на визначення балансу активів Товариства за 2006 рік.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням загальних зборів Товариства, оформленого протоколом № 1 від 08 липня 1998 року, затверджений статут СТ «Речовий ринок». Для забезпечення діяльності споживчого товариства та виходячи з попередньої вартості комплексу речового ринку в розмірі 1 500 000 грн. учасниками зборів визначені пайові внески кожного з учасників у грошовому еквіваленті, зокрема, МП «Іскра-ЛТД» - 450 000 грн., що складає 30 % пайового фонду (а. с. 79, т.1).
Одним з 5 засновників МП «Іскра-ЛТД» був ОСОБА_7 - батько позивача.
Споживче товариство «Речовий ринок» зареєстровано 13 липня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, яке видано виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим (справа №2-3532/08 а. с. 16), та зареєстрований Статут Товариства у відповідності до Установчого договору від 09 липня 1998 року (далі - Статут) (том 1 а. с. 15-20).
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про кооперацію» правовим документом, що регулює діяльність кооперативу є його статут.
Відповідно до п. 3.4 Статуту член Товариства може вийти з нього на підставі письмової заяви, яка повинно бути розглянута правлінням Товариства у 30-денний строк. При цьому йому повертається вся сума пайового внеску.
Рішенням загальних зборів Товариства від 29 серпня 2000 року, оформленого протоколом № 4, задоволена заява МП «Іскра-ЛТД» про його вихід із складу засновників і членів (пайовиків) СТ «Речовий ринок» (справа №2-3532/08 а. с. 183).
Будь-яких даних щодо повернення МП «Іскра-ЛТД» пайового внеску матеріали справи не містять.
В установчому договорі СТ «Речовий ринок» у новій редакції, зареєстрованого виконавчим комітетом Керченської міської ради 08 грудня 2003 року, визначений інший склад засновників товариства та зазначено, що Статутний фонд товариства складає 500 000 грн.; позивач є учасником Товариства, його частка у майні Товариства складає 20 % - 100 000 грн. (Том 1 а.с. 6-14).
Рішенням загальних зборів від 15 лютого 2008 року позивач виключений з членів Товариства (протокол № 4) (Том 1 а.с. 58, 59).
Заявляючи позов, позивач посилається на те, що незважаючи на невнесення ним пайового внеску до пайового фонду товариства, він має право на 1000000 грн. з пайового фонду у зв'язку з неотриманням цієї частки його батьком при виході з товариства і право на визначену частку за позивачем закріплене вищенаведеним Установчим договором; також він має право на частку в майні Товариства, у тому числі, і на земельну ділянку.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_6 про стягнення частки майна Товариства, пайового внеску та визнання права власності на частку земельної ділянки, оскільки пайового внеску до пайового фонду Товариства позивач не вносив, земельна ділянка придбана Товариством у Керченської міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 3 травня 2001 року, коли позивач не був учасником Товариства.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає обґрунтованими, виходячи з такого.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначають Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 року та Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року, тощо.
Відповідно до ч. ч. 1 та 6 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами.
У ст. 21 Закону України «Про кооперацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.
У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі.
П. 3.4 Статуту Товариства передбачено повернення лише всієї суми пайового внеску при виході або виключенні з кооперативу його члена.
Аналіз наведених вище положень закону та п.3.4 Статуту кооперативу дозволяє дійти висновку, що загальна частка члена кооперативу формується за рахунок внесків члену кооперативу до пайового та інших фондів кооперативу.
Обґрунтовуючи свій позов позивач посилається на зазначення в Установчому договорі, зареєстрованому 08 грудня 2003 року, процентного співвідношення та грошового еквівалента його частки у статутному фонді товариства (20% - 100000 грн.).
У вказаному договорі також зазначено, що при повному внесенні свого вкладу учаснику товариства видається свідоцтво.
Між тим, фактичні обставини справи свідчать про те, що вказана сума позивачем товариству не вносилась, вказана обставина позивачем не оспорюється.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач пай до Товариства взагалі не вносив.
З пояснень позивача слідує, що він претендує на частку майна Товариства, яку було внесено його батьком, як одним з засновників МП «Іскра-ЛТД».
Проаналізувавши фактичні обставини справи та докази, надані сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів позивача про наявність в нього права на пайовий внесок у розмірі 100 000 грн. у зв'язку з переходом до нього права на частку МП «Іскра-ЛТД» (що належала його батькові), після виходу МП «Іскра-ЛТД» з Товариства. Ніяких доказів на підтвердження своїх доводів позивачем не надано.
З урахуванням вищенаведених положень про формування загальної частки члена кооперативу не встановлено і обставин, які б свідчили про наявність у позивача права на одержання частки у майні товариства у розмірі 376 980 грн. (20% балансової вартості майна товариства), а тому посилання апелянта про безпідставність врахування судом першої інстанції висновків економічної експертизи про неналежне введення бухгалтерського обліку товариства не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання права власності на частку земельної ділянки, придбаної Товариством за договором купівлі-продажу від 03 травня 2001 року, суд першої інстанції також виходив з відсутності доказів внесення позивачем паю до Товариства. Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про кооперацію» (ст. 21) не може бути визнано право власності на ідеальну частку земельної ділянки.
Доводів щодо незгоди з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на 1/5 частину земельної ділянки Товариства апеляційна скарга не містить.
Отже, доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального