УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/455/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"24" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П., Притуленко О.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до ОСОБА_21, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрострой-91-Тур», виконавчого комітету Феодосійської міської ради, треті особи - ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_34, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_35 - ОСОБА_36 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_21, ТОВ «Гидрострой-91-Тур», виконкому Феодосійської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення та свідоцтва про право власності.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивачі є мешканцями гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1, що є структурними підрозділом ОП «Кримканалбуд» та в якому працювали позивачі. 05 січня 1995 року ОП «Кримканалбуд» було перетворено в ЗАТ «Кримканалбуд», до якого ввійшов структурний підрозділ ПМК-91 разом з гуртожитком. Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської Ради АР Крим № 311 від 26 травня 2000 року за ЗАТ «Кримканалбуд» було оформлено право власності на вказаний гуртожиток.

Між тим за п. 9 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» гуртожиток мав бути переданий у комунальну власність Феодосійської міської ради, а тому неправомірно був оформлений за ЗАТ «Кримканалбуд».

14 серпня 2003 року правлінням ЗАТ «Кримканалбуд» була відкрита ліквідаційна процедура підприємства, та 26 березня 2004 року ЗАТ «Кримканалбуд» в особі ліквідатора ОСОБА_21 продало 44/100 частини гуртожитку ТОВ «Гідробуд-91-Тур».

Посилаючись на те, що перехід гуртожитку до приватної власності ЗАТ «Кримканалбуд» зробив неможливим реалізацію позивачами права на приватизації кімнат у гуртожитку, в яких вони мешкають, а також на те, що рішення виконавчого комітету Феодосійської міської Ради АР Крим № 311 від 26 травня 2000 року прийнято з порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», просили визнати його недійсним, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на гуртожиток за ЗАТ «Кримканалбуд».

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 01 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки суд не застосував до спірних правовідносин закон, що підлягав застосуванню, просив скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 лютого 2012 року та ухвалити нове про задоволення позову.

На думку апелянта висновок суду першої інстанції про те, що на момент прийняття рішення виконавчого комітету Феодосійської міської Ради АР Крим № 311 від 26 травня 2000 року про оформлення за ЗАТ «Кримканалбуд» право власності на спірний гуртожиток, товариство не було зобов'язано передавати гуртожиток виконавчим органам, суперечить вимогам ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затверджених Постановою КМ України від 6 листопада 1995 р. N 891.

Також є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачі на час ухвалення виконавчим комітетом рішення щодо оформлення права власності позивачі не мали права на приватизацію кімнат у гуртожитку.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції при вирішенні спору не застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Крім того, апелянт просить постановити окрему ухвалу щодо порушень закону виконавчим комітетом Феодосійської міської Ради під час надання у власність ЗАТ «Кримканалбуд» гуртожитку, а також відносно дій ОСОБА_21 щодо відчуження гуртожитку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрострой-91-Тур», обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачі знаходилися у трудових відносинах з ОУ «Кримканалбут» і їм було надані кімнати в гуртожитку ОУ «Кримканалбут» за адресою: АДРЕСА_1, який визнаний гуртожитком для малих сімей (а.с. 44 т.1).

ОУ «Кримканалбут» у 1995 році було реорганізовано в ЗАТ фірма «Кримканалбут», яке 26.04.2005 року ліквідоване.

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської Ради АР Крим № 311 від 26 травня 2000 року, за ЗАТ «Кримканалбуд» було оформлено право власності на вищезазначений гуртожиток, на підставі чого видано свідоцтво про право власності.

26 березня 2004 року між ЗАТ «Кримканалбуд» в особі ліквідатора ОСОБА_21 ТОВ «Гідробуд-91-Тур» укладений договір купівлі-продажу 44/100 частки вказаного гуртожитку.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення виконкому Феодосійської міської ради не суперечить вимогам ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), а тому підстави для визнання його недійсним, а також визнання незаконним свідоцтва про право власності та його скасування відсутні.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року N 891 передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду (крім гуртожитків).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин законодавець не передбачав обов'язкове передання відомчих гуртожитків у комунальну власність, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Феодосійської міської Ради АР Крим № 311 від 26 травня 2000 року з підстави визначених у позові.

Також правильною є відмова суду у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, оскільки вони заявлені як похідні від вказаних позовних вимог.

Посилання апелянта на Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки положення вказаного закону передбачають ініціювання щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності як право органів, визначених у ст. 3 вказаного Закону, а не обов'язок.

Не є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що позивачі на час ухвалення виконавчим комітетом рішення щодо оформлення права власності позивачі не мали права на приватизацію кімнат у гуртожитку, оскільки відповідно до ст.2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кімнати в гуртожитках не були включені в об'єкти, що підлягали приватизації.

Оскільки порушень закону при прийняття рішення виконавчим комітетом Феодосійської міської Ради АР Крим № 311 від 26 травня 2000 року, яким за ЗАТ «Кримканалбуд» було оформлено право власності на вищезазначений гуртожиток, не встановлено, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Доводи апелянта про те, що ліквідатором ЗАТ «Кримканалбут» в порушення закону було включено гуртожиток до ліквідаційної маси, а 26 березня 2004 року ЗАТ «Кримканалбут» незаконно відчужило 44/100 гуртожитку, що свідчить про порушення прав позивачів, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки законність вказаного договору не є предметом позову.

З цих самих підстав не є обґрунтованими вимоги апелянта про постановлення окремої ухвали щодо незаконності дій ліквідатора ОСОБА_21 щодо відчуження 44/100 гуртожитку Товариству з обмеженою відповідальністю «Гідрострой-91-Тур».

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні, судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав, з яким закон пов'язує скасування рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права вимог закону, доводи апеляційної скарги свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку не знайшли, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення без змін рішення суду та відхилення апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_34, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_35 - ОСОБА_36 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 лютого 2012 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В.Притуленко