УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/384/2012Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"06" березня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівПриходченко А.П., Іщенка В.І.

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування, за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 січня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року представник ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просить визнати право власності на нежилу будівлю літ. «А», загальною площею 2485 кв.м., вбудоване нежиле приміщення літ. «а1», площею 20,9 кв.м., навіс літ. «а2», площею 34,9 кв.м., санаторно-побутового комплексу АДРЕСА_1 та витребувати його з володіння відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 5 червня 2006 року між позивачем та ВАТ «Керчрибпром» у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, за яким «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» придбало готельний і медико-відновний лікувальний центр АДРЕСА_1. Рішенням третейського суду від 10 серпня 2006 року вказаний договір купівлі-продажу визнаний дійсним, за ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» визнана право власності на вищевказане нерухоме майно. Рішенням Господарського суду АР Крим від 10 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу, рішення третейського суду скасовано. Згодом, рішенням Господарського суду АР Крим від 21 листопада 2008 року право власності на нежилу будівлю літ. «А», загальною площею 2485 кв.м., вбудоване нежиле приміщення літ. «а1», площею 20,9 кв.м., навіс літ. «а2», площею 34,9 кв.м., санаторно-побутового комплексу АДРЕСА_1 визнано за СПД ОСОБА_7 Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 23 січня 2009 року право власності на зазначене нерухоме майно визнано за ОСОБА_6 Позивач вважає, що на підставі ст. 330 ЦК України він є власником спірного майна, як добросовісний набувач і просить захистити свої права визнавши за ним це право та витребувавши вказане нерухоме майно з чужого незаконного володіння, як таке, що вибуло не з його волі.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, надання неналежної оцінки доказам, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на помилковість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем права власності на спірне майно, оскільки матеріали справи свідчать про зворотне. Зокрема на думку апелянта, позивач є добросовісним набувачем, оскільки на законних підставах - згідно договору купівлі-продажу набуло право власності на спірне майно, яке вибуло з володіння позивача як власника не з його волі іншим шляхом - ОСОБА_7 шляхом обману заволоділа спірним майном, згодом уклавши з відповідачем ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, який рішенням суду визнаний дійсним.

Суд першої інстанції при вирішенні спору вказані обставини не врахував, і не звернув уваги на те, що відповідно до положень ст.ст.330,388 ЦК України наявні всі правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно та його витребування у відповідача.

Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги незаконність рішень Керченського міського суду АР Крим та Господарського суду АР Крим про визнання права власності на вищезазначене спірне майно за відповідачем та третьою особою.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить її відхилити, рішення Керченського міського суду АР Крим залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, ухвалою колегії суддів залишено без задоволення за тих підстав, що обставини, на які він посилався не визнані поважними, судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 5 червня 2006 року ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» та ВАТ «Керчрибпром» підписали складений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, за яким «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» придбало готельний і медико-відновний лікувальний центр АДРЕСА_1.

Рішенням третейського суду від 10 серпня 2006 року зазначений договір купівлі-продажу визнаний дійсним, за ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» визнане право власності на вищевказане нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 10 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним вищезазначений договір купівлі-продажу, рішення третейського суду скасовано.

21 листопада 2008 року Господарським судом АР Крим ухвалено рішення про визнання права власності на нежилу будівлю літ. «А», загальною площею 2485 кв.м., вбудоване нежиле приміщення літ. «а1», площею 20,9 кв.м., навіс літ. «а2», площею 34,9 кв.м., санаторно-побутового комплексу АДРЕСА_1 за СПД ОСОБА_7

За рішенням Керченського міського суду АР Крим від 23 січня 2009 року право власності на зазначене нерухоме майно визнано за ОСОБА_6

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову про визнання за ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» права власності на спірне нерухоме майно та його витребування.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 ЦК України).

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» та ВАТ «Керчрибпром» при укладенні договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, вимоги щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору додержанні не були.

Більш того, як вище встановлено, рішенням Господарського суду АР Крим від 10 жовтня 2008 року, що набрало законної сили, визнано вищезазначений договір купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже з вищенаведеного випливає, що у ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» за вказаним правочином право власності на спірне нерухоме майно не виникало, оскільки він створив юридичні наслідки лише пов'язані з його недійсністю, зокрема зобов'язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірне майно, а як наслідок, про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки ці вимоги є похідними від перших.

Твердження апелянта про те, що він є власником спірного нерухомого майна за правилами ст. 330 ЦК України з посиланням на підставу набуття права власності на договір купівлі-продажу №5-1113 від 05 червня 2006 року, підписаний у простій письмовій формі між ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» та ВАТ «Керчрибпром», є неспроможними.

Відповідно до вищезазначеної статті ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту наведених норм випливає, що правила ст. 330 ЦК України застосовуються до випадків, коли правочин, за яким особа набула майно, не був визнаний недійсним.

До того ж, не є в розумінні вказаної норми права позивач добросовісним набувачем, оскільки договір купівлі-продажу, на якій посилається апелянт як на підставу набуття права власності на спірне майно, в силу положень ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним.

Не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду і доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішень Керченського міського суду АР Крим та Господарського суду АР Крим про визнання права власності на вищезазначене спірне майно за відповідачем та третьою особою, оскільки вказані рішення не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 січня 2012 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко