УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/392/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І.

"29" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.

СуддівЛоманової Л.О., Притуленко О.В.

При секретаріРемез Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, уточнивши який, просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21 097,03 грн., за кредитним договором № 220257-СRED від 08 квітня 2008 року.

Позов мотивований тим, що 08 квітня 2008 року між Банком та відповідачем укладений договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн. зі строком погашення до 06 листопада 2009 року зі сплатою 34% річних за користування кредитом. Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим на час ухвалення рішення у справі існує заборгованість у вищевказаній сумі.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року позов задоволений: стягнуто з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 097,03 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати.

Апелянт зазначає, що судом не враховані неодноразові звернення відповідача до Банку з вимогами про перегляд умов кредитного договору у зв'язку з тяжким матеріальним становищем; вважає, що розмір штрафних санкцій позивачем не доведений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2008 року між Банком та відповідачем укладений договір № 220257-СRED, відповідно до якого остання отримала строковий кредит у розмірі 15 000,00 грн., шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок, відкритий Банком згідно умов цього договору зі строком повернення кредиту до 06 листопада 2009 року зі сплатою 34% річних за користування грошима (а.с. 2-11).

Обов'язок особи виконувати зобов'язання належним чином та заборона односторонньої відмови від зобов'язання передбачені статями 525, 526 ЦК України.

Згідно з вимогами частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого відповідно до наданого позивачем розрахунку загальна сума її заборгованості перед Банком з урахуванням часткового погашення боргу становить 21 097,03 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 8 690,02 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 11 067,57 грн.; штрафи відповідно до пункту 5.10 кредитного договору - 250 грн. (фіксована частина) та - 1 089,44 грн. (відсоткова складова) (а.с. 23).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору внаслідок неналежного виконання боржником договірних зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом відмови Банку від перегляду умов кредитного договору не мають правового значення для стягнення з позичальника суми існуючої заборгованості, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Звертаючи увагу на умови кредитного договору щодо сплати штрафних санкцій за порушення позичальником строків виконання зобов'язань та перевірівши розрахунок цієї суми наданий Банком, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість суми штрафних санкцій. Отже, твердження апелянта про недоведеність розміру розрахунку вказаної суми, яка стягнута судом, не увагу не заслуговує. Крім того, у суді апеляційної інстанції відповідач пояснила, що заперечень стосовно розрахунку суми штрафу вона не має.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року відповідно до вимог частини 1 статті 308 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко