УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/325/2012Головуючий суду першої інстанції:Шкуліпа В.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"13" березня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівПриходченко А.П. Іщенка В.І.

При секретаріКовтун Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості з оплати послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в період з 01 листопада 2008 року до 01 січня 2011 року у сумі 539 грн. 44 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі є споживачами послуги з теплопостачання, яка надається ОП «Кримтеплокомуненерго» і зобов'язані її оплачувати. Однак ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вказані зобов'язання виконують не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у вищезазначеному розмірі, яку позивач і просить стягнути.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість з оплати послуги теплопостачання за період з 01 листопада 2008 року до 01 січня 2011 року у сумі 539 грн. 44 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить вказане судове рішення скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтовано не взяв до уваги той факт, що оплата відповідачами здійснювалася за фактично опалювальну площу 35,2 кв.м., що відповідає чинному законодавству, а позивачем у супереч закону нараховується на загальну площу квартири - 44 кв.м., у зв'язку з чим виникла заборгованість. ОСОБА_6 вказує, що у приміщенні кухні більш десяти років стоять заглушки, а у ванній та туалетній кімнатах опалення здійснювалося гарячою водою, яка не подається більш п'ятнадцяти років.

Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що судом першої інстанції звернуто уваги на відсутність відповідного договору між сторонами.

Крім того, апелянт стверджує, що послуги з централізованого опалення надавались неналежної якості (не дотримувався температурний режим).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОП «Кримтеплокомуненерго» є виробником послуг з централізованого опалення.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є споживачами вищезазначених послуг, які надаються ОП «Кримтеплокомуненерго» на адресу АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язані сплачувати послуги з централізованого опалення, однак останні дані зобов'язання порушують, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок наймача своєчасно вносити оплату за комунальні послуги передбачений ст. 68 ЖК України.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.

Пункт 30 вищезазначеної постанови також встановлює обов'язок споживача оплачувати послуги з централізованого опалення.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вказані зобов'язання належним чином не виконують, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з 01 листопада 2008 року по 01 січня 2011 року у сумі 539 грн. 44 коп.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі (ст. 16 ЦК України).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно притягнув відповідачів до цивільної відповідальності та стягнув з них на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість з оплати послуг централізованого опалення за період з 01 листопада 2008 року до 01 січня 2011 року в сумі 539 грн. 44 коп.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, вирішуючи справу, не врахував, що в спірний період відповідачі отримували послуги теплопостачання неналежної якості, не заслуговують уваги, виходячи з такого.

Право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру оплати за надані послуги в разі їх ненадання передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630. При цьому, Законом передбачений і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або надання неякісних послуг.

Так відповідно до ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Отже з наведеної норми закону випливає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру плати за житлово-комунальні послуги з підстав їх ненадання або надання не в повному обсязі споживачем повинна бути дотримана вищенаведена процедура.

Однак, відповідачами відповідних документів, зокрема актів-претензій, складених у встановленому порядку у спірний період, не надано.

Також є неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір не врахував, що оплата відповідачами здійснювалася за фактично опалювальну площу 35,2 кв.м., що відповідає чинному законодавству, а позивачем у супереч закону нараховується оплата на загальну площу квартири - 44 кв.м.

Відповідно до п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630 плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) це загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас (п. 2 Правил).

Отже судом першої інстанції правильно визначена сума заборгованості, виходячи із загальної площі квартири.

Посилення апелянта на те, що у кухні більш 10 років тому робітниками ЖЕУ був демонтований опалювальний радіатор централізованого опалення в приміщенні кухні, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки у встановленому порядку відповідачі від централізованого опалення не відключались і акт демонтажу позивачу не передавався.

Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду доводи апеляційної скарги про відсутність договору, укладеного у письмовій формі, оскільки відповідно до положень ст. 11 ЦК України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Дії сторін засвідчують, що між ними виникли договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення.

Доводи апеляційної скарги про те, що покладення на відповідачів обов'язку сплачувати теплову енергію шляхом прямих розрахунків з її виробником суперечить чинному законодавству з урахуванням положень ст.19 Закону України "Про теплопостачання" також не заслуговують на увагу.

Також не містять підстав для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про наявність ухвали суду про скасування судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко