УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/340/2012Головуючий суду першої інстанції:Шкуліпа В.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.
"21" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.
СуддівПриходченко А.П. Іщенка В.І.
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2011 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання за період з 01 лютого 2008 року по 01 травня 2010 року у розмірі 2653,15 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у вказаний період був споживачем теплової енергії, що відпускалась ОП «Кримтеплокомуненерго» на адресу: квартира АДРЕСА_1. Однак, незважаючи на отримання вказаних послуг, ОСОБА_6 зобов'язання по їх оплаті належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась вищевказана заборгованість.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року позовні вимоги задоволені: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість з оплати послуг теплопостачання за період з 01 лютого 2008 року до 01 травня 2010 року у розмірі 2653,15 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову ОП «Кримтеплокомуненерго» відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що він не був і не є споживачем теплової енергії за вказаною адресою, оскільки у зазначеній квартирі він не проживає і не є її власником, а тому підстави для стягнення з нього заборгованості з оплати послуг теплопостачання відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач є виробником послуг з теплопостачання і до 1 травня 2010 року надавав їх за адресою: квартира АДРЕСА_1.
Проте за період з 01 лютого 2008 року по 01 травня 2010 року вказані послуги оплачені не були, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2653,15 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 у спірний період був споживачем наданих ОП «Кримтеплокомуненерго» послуг з теплопостачання за адресою: квартира АДРЕСА_1, а тому саме він має притягуватись до цивільної відповідальності у вигляді стягнення заборгованості по оплаті вищезазначених житлово-комунальних послуг.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Як вбачається з матеріалів справи, місце проживання ОСОБА_6 зареєстровано за адресою квартира АДРЕСА_1.
З наведених обставин та норм закону випливає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про те, що ОСОБА_6 є споживачем наданих позивачем вищезазначених житлово-комунальних послуг, який у свою чергу зобов'язання щодо їх оплати за період з 01 лютого 2008 року по 01 травня 2010 року не виконав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно притягнув відповідача до цивільної відповідальності, стягнувши з нього на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість з оплати послуг теплопостачання за період з 01 лютого 2008 року до 01 травня 2010 року у розмірі 2653,15 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не був і не є споживачем теплової енергії за вказаною адресою, оскільки у зазначеній квартирі він не проживав і не проживає, матеріалами справи не підтверджується, більш того спростовуються відомостями адресно-довідкового сектору ВПРФО Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим (а.с. 11).
Відповідно до пп. 6 п. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таке право споживач реалізує шляхом подачі письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує їх відсутність (довідка з місця проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання тощо).
Крім того, послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.
Правилами встановлено право споживача на зменшення розміру плати за відповідні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та членів його сім'ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує їх відсутність (довідка з місця проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Однак, позивачем не надано суду фактичних даних, які б підтверджували надання таких документів позивачу у спірний період.
Доводи апелянта про те, що він не є власником квартири АДРЕСА_1, також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки наведені обставини не мають вирішального значення. Зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг покладаються як на власника так і на користувача квартири.
Неспроможними є твердження відповідача про те, що послуги з теплопостачання не надаються з 2004 року, оскільки саме з того моменту були демонтовані радіатори централізованого опалення.
Відповідно до правил ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, таких обставин відповідачем не доведено. Матеріали справи містять акт про демонтаж радіаторів централізованого опалення від 27 квітня 2010 року, до цієї ж дати і здійснено нарахування оплати за теплопостачання.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для його скасування не містять.
Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Враховуючи, що при зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_6 сплатив судовий збір у меншому обсязі (47,05 грн. з 107,30 грн. встановлених ЗУ «Про судовий збі»), за змістом ст.ст. 80, 82 ЦПК України з нього підлягає стягненню недоплачена сума судового збору у розмірі 60,25 грн.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) грн. 25 коп. на такі реквізити: номер рахунку 31214206780024, код бюджетної класифікації 22030001, найменування рахунку Судовій збір (Державна судова адміністрація України, 050), отримувач Держбюджет м. Феодосії 22030001, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 37986011, призначення платежу - судовій збір за позовом (Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»).
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко